Євгенія Сенік. Країна У, або Казки чужим дітям

Оксана Купер ・ Січень 2017
Чернівці: Книги–XXI, 2016.

Автобіографічна «Країна У, або Казки чужим дітям» Євгенії Сенік торкається актуальної теми осмислення української трудової еміґрації. Промовиста назва твору певною мірою відкриває читачам сюжетну лінію: у 63 умовних мініновелах, що увійшли до книжки, розповідається про заробітчанство, побачене очима молодої дівчини, яка працює в Німеччині нянею дошкільняти, залишивши вдома власну дитину. Ці короткі розповіді влучно доповнено чорно-білими фотоілюстраціями.

Оповідь ведеться від третьої особи, з докладним описом психологічних і філософських переживань дівчини Марії (чомусь здається, що ім’я вибрано невипадково і що воно має чіткий посил). Ці роздуми яскраво демонструють її характер і внутрішній світ: значне місце посідають питання патріотизму, релігії (за текстом — віри в Бога), самотности, мовного бар’єра, материнських інстинктів; а з другого боку — думки про світоглядні відмінності українців та німців, соціяльні моменти адаптації в іншій країні, еміґрацію і звикання до інших, несвоїх порядків та… життя і творчість Вінсента ван Ґоґа.

Побутове життя дівчини, особливості працевлаштування в німецькій родині, відмінності в життєвих поглядах та враження від спілкування з іншими еміґрантами — про все це читач дізнається через внутрішні діялоги героїні із самою собою. Через думки-розповіді описано і її життя в Україні до приїзду до Німеччини. Тому впевнено можна сказати, що ця книжка більше про відчуття та емоції, які має молода людина за кордоном до країни перебування та країни, у якій народилася та де залишилася її сім’я.

Країна У — окремий персонаж у книжці. Вона посідає основне місце (через музику, літературу тощо) в думках Марії. Можливо, тому історія вийшла менше про дівчину-еміґрантку, а більше про її ідеалізовану «країну У». «Марія дихала Україною, жила нею, прислухалася до її серцебиття і не відпускала її руки. Бо де б ти не був, поки твоє серце б’ється в унісон з ЇЇ серцем, ваш зв’язок буде непорушним», — пише про свою героїню авторка. Загалом довкола цього піднесеного патріотизму та віри головної героїні й зосереджено розвиток подій у книжці. Через це, напевно, у творі не дуже відчутно «настрій» країни-перебування героїні, про який, як на мене, читачеві хотілося б дізнатися більше. Елемент мелодраматизму теж доволі вагомий, хоча, можливо, авторка використала такий стиль написання як художній прийом. За жанром це стовідсотково соціяльна психологічна проза.

У будь-якому разі, ця книжка дає можливість відчути себе «в шкурі» еміґранта чи еміґрантки і спробувати змоделювати сюжет твору в ситуації, «якби» така історія сталася саме з тобою. Емоції, переживання, життєвий досвід і, безумовно, вибір у кожного будуть свої.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!