Ігор Качуровский. Круг понадземний

Роксоляна Свято ・ Червень 2010
Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська Академія», 2007.

Це видання є «найповнішим на сьогодні зібранням перекладів Ігоря Качуровського й охоплює близько 670 поезій та поетичних фраґментів понад 350 авторів у перекладі 23 старих і нових мов – передусім з іспанської, італійської, німецької, а також з української на російську».
    
І діяпазон текстів (часовий та географічний) справді вражає. З англомовних перекладів – від давніх англійських поетів-анонімів, класиків Вільяма Блейка, Роберта Вордсворта, Алджертона Чарлса Свінберна, Персі Біші Шелі, Альфреда Тенісона й Едґара Алана По (єдиного неанглійця в цій компанії) – до менш знаних українському читачеві Вільяма Ернеста Генлі, Альфреда Нойса, Джойса Кілмера і навіть єдиного англомовного вірша Чезара Павезе, написаного перед самогубством.
    
Так само і з іспанської: від уривків «Пісні про мого Сіда», творів середньовічних поетів-анонімів – до Мануеля Мачадо, Федерико Ґарсії Льорки та Хорхе Люїса Борхеса, не кажучи про кількадесят поетів, відомих хіба що на ім’я. Є тут і широка панорама італо- й німецькомовної (нової, а також старо- та середньоверхньонімецької), російської та французької поезії.
    
А ще – по декілька перекладів із білоруської, польської, ґалісійської, мови «mester de juglaria», каталянської (і старої, провансальської, і просто каталянської), латини, португальської (сюди потрапив і текст Віри Вовк із циклу «Акварелі»), церковнослов’янської, чеської та сербохорватської.
    
В окремих розділах – переклади з української на російську та іспанську, а також «сліпі й подвійні переклади» (з ірландської, арабської, латинської, китайської поезії тощо).
    
Великий інтерес становить і прикінцева стаття Ігоря Качуровського «Про подвійний критерій оцінки перекладу». Тут – не лише виклад перекладацьких принципів автора та компаративістичний аналіз різних перекладів (більш або менш вдалих), а й історія власної світоглядної еволюції: «Мій шлях як перекладача пройшов два етапи. На першому етапі я головно дбав про те, щоб гарно звучало, щоб переклад як твір мав мистецьку вартість, без урахування такого фактора, як точність у відтворенні ориґіналу». Другий етап пов’язаний для Качуровського з роботою над перекладами Петрарки: «я вже намагався бути якнайближче до ориґіналу, схопити не лише зміст, а також і формальні засоби автора». Так і сформувався «подвійний критерій оцінки перекладу» (відтворення і змісту, й форми ориґіналу), завдяки якому можемо зараховувати Качуровського до школи Зерова.
    
Назва ж книжки відсилає до «Думок на дозвіллі» Юрія Клена, в яких Верлена, Шелі, Рильке і Ґеорґе названо поетами «круга понадземного»: «мовляв, якби їх більше читали, менше злочинів чинилося б на світі».

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!