Наталія Єрмакова, Олександр Чепалов, Інна Козій.... Курбасівські читання: Науковий вісник. 2007, № 2. До 120-річчя від дня народження Леся Курбаса: історія, теорія, критика

Наталя Іванова ・ Серпень 2008

Більшість публікацій другого числа «Курбасівських читань» (на перше «Критика» відгукнулася торік: ч. 10, с. 27) має історико-театрознавче наповнення. Це розвідки з біографії Леся Курбаса, його стосунків із тодішнім мистецьким оточенням, педагогічної й організаційної роботи, створення театральних студій та режисерських курсів, починаючи від навчальних лабораторій у рамках МОБ («Березіль») і завершуючи дрібнішими осередками, які виникали в місцях ґастролювання театру і згодом розросталися. Географія мистецьких мандрів режисера охоплює Київ, Харків, Одесу, Умань, інші міста – отож автори (Наталія Єрмакова, Олександр Чепалов, Інна Козій, Анна Білик та інші) опосередковано дають зліпки з тодішньої культурної дійсности різних реґіонів країни. Несподіваною виглядає стаття Анатолія Баканурського про Курбасові пошуки та здобутки в кіні – чи не наймоднішому на ті часи виді мистецтва, котре, як відомо, приваблювало художників навіть із галузей, набагато більше від нього «далеких», аніж театральна режисура. У випадку Курбаса, щоправда, досліджувати доводиться лише спогади, бо жодна зі сфільмованих стрічок не збереглася. Кількома статтями представлено тему Курбасових творчих і приватних стосунків з оточенням: Валентиною Чистяковою, Марком Терещенком, Михайлем Семенком, Миколою Кулішем. Із Кулішем «упоратися» найскладніше, хоча замалим не містична гармонійність його творчого тандему з Курбасом заохочує дослідників шукати раціональних пояснень цього збігу «часу й місця зустрічі» режисера з драматургом. Спроба Надії Мірошниченко потрактувати діялог митців як відбиття ідеальної моделі діялогу театру та драматургії видається цікавою, хоча й незавершеною. Якщо відкласти вбік вступні адресації до «постмодерних культурологічних концепцій Міхаїла Бахтіна та Юлії Кристевої», під наголосом залишиться думка про спільність культурного контексту, в якому працювали обоє митців, – а це з тих пояснень, що тільки перефразовують запитання.

Теоретичні статті збірника висвітлюють конкретні теми з гуманітарної лектури Курбаса, його філософії театру та концепцій акторської гри, архетипности режисерських робіт, проєкцій автобіографії та соціяльних типажів. Адресування до синергетики, а відтак  до «постнекласичної парадигми», заявленої в першому числі«Читань» як чільний методологічний орієнтир, за інформативністю програють мало залежному від них аналізові доволі цінних і цікавих тем.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!