Ірина Шувалова, Іван Рябчій, Тимофій Гаврилів.... Кур’єр Кривбасу 2016, № 323–324–325

Олег Коцарев ・ Грудень 2017

Число розпочинає оповідання Ірини Шувалової, більш відомої як поетки (а «проза поета» нині — явище вельми поширене). Її «Червона гора» — багатозначний, символічний, мітологічний текст, ґрунтований, зокрема, й на сьогоднішніх воєнних реаліях. Ворожий постріл несподівано стає для військового виходом в інший, незнаний, цікавий світ. Іван Рябчій представляє оповідання «Психопомпи», несподівано сентиментальне, притчеве й так само пов’язане з дотиком до метафізичних сфер та вищих сил. І ще одна «проза поета» — оповідання «Для дорослих людей» Тимофія Гавриліва. Твір перейнято філософським настроєм і психологічними деталями, які й визначають сюжет та долі головних героїв.

У цьому ж числі можна познайомитися з польським письменником Боґданом Леблем, точніше з уривком із його роману «Пекло ввійшло до раю» в перекладі Божени Антоняк. Густа, метафорична, асоціятивно насичена проза, дія якої розгортається у ХХ столітті в західноукраїнському загумінку серед гір і снігів, де маленький хлопчик із мішаної польсько-української родини пізнає світ, своїх сусідів, однолітків і власну відчуженість від них.
Поетичну рубрику відкриває добірка леґендарного співзасновника Нью-Йоркської групи Богдана Бойчука під назвою «З проекту “Повизбируване з пам’яті”». Бойчук помер у лютому 2017 року. Важко сказати, чи публікація готувалася до, чи все-таки після цієї сумної втрати. У кожному разі вона виявилася меморіяльною. У віршах, написаних 2016 року, бачимо характерну для поета гру логічних парадоксів і герметичність, накреслену стриманими й вигадливими «мазками». «Повизбируване з пам’яті» свідчить, що Бойчук пішов із життя при яскравій поетичній силі.

Іще одна поетка номера — Світлана Короненко, представниця традиційнішого та естетично простішого поетичного напрямку. Лірика безпосередніх реакцій, афористичність і можливості якнайкласичнішого римування визначають характер її віршів. Поет Андрій Підпалий далі працює в просторі експериментів із розпадом і перекомбінуванням мови, зі звуками, складами, відблисками давніх значень чи просто колажем літер.

У перекладі Юрія Буряка надруковано цикл віршів Райнера Марії Рильке «Життя Марії», один із хрестоматійних творів доби модернізму. Марко Роберт Стех знайомить з епістолярними слідами контактів видатного письменника Ігоря Костецького з молодшими естетськими колами української еміґраційної літератури, а саме з Нью-Йоркською групою: це листи Костецького до Богдана Рубчака. У них — думки про літературні новинки та загальну культурну ситуацію в українських і західних масштабах, особисті поради й зауваги, розповіді про творчі та видавничі плани. А також намагання добитися від Рубчака перекладу «Хати Бернарди Альби» Лорки, що тривали мало не з листа в лист протягом десятиліть.

Іще один ретроспективний матеріял — дві «мурівські» статті Уласа Самчука і Григорія Костюка про українського письменника Аркадія Любченка. Нечастий гість на сторінках наших часописів — драматургія. У цьому числі часопису надруковано п’єсу Олександра Ірванця «Нічия територія». Це, сказати б, філософська комедія про кількох людей, які випадково на цілу ніч застрягли на українсько-польському кордоні.

У жовтнево-грудневому «Кур’єрі» завершується публікація збірки «Поезії» класика світового модернізму Сен-Жон Перса в перекладі Володимира Брюггена. Розлогий, складний і вибагливий твір із багатющим плетивом метафор та асоціяцій, певно, найкраще пасуватиме до так само тривалого читання порціями — вдумливого чи, навпаки, настроєвого.

Літературознавець Марко Павлишин представляє дослідження творчости Григорія Квітки-Основ’яненка. Він дослідив тексти письменника з погляду їхньої орієнтації на різні типии авдиторії — зокрема, на загальноімперську та «малоросійську», показуючи істотний вплив такої орієнтації на прозу першого українського сентименталіста. Дослідник літератури і журналістики Ігор Михайлин продовжує з попередніх чисел часопису цикл етюдів-спостережень «Зі щоденника науковця». Тут роздуми над дуже різними питаннями: від образу перламутрового сміху і плачу в Тичини до пісні про київську футбольну команду «Динамо», перелицьованої в шістдесятих роках із популярної тоді «Черемшини».

Завершують число рецензії. Вікторія Гранецька відгукується на поетичну збірку Володимира Вакуленка-К. «УБД-реінкарнація», Ірина Старовойт — на книжку Марка Роберта Стеха «Есеїстика у пошуках джерел», а Валерія Богуславська пише про дві книжки Маріанни Кіяновської — «До Р.» і «373».

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!