Олександр Абакумов, Василь Балушок, Олег Прискока. Київська старовина, 2002, № 5

Редакція Критики ・ Листопад 2002

У новому числі «Київської старовини» Олександр Абакумов робить спробу переглянути уявлення про велику слов’янську колонізацію Балкан і формування південної гілки слов’янства у VI столітті. Василь Балушок у розвідці «Несподіванки української етнонімії» на багатому фактичному матеріялі відтворює історію національних самоназв «русь» та «українці». Нотатку Олега Прискоки присвячено семантичній еволюції терміна «божниця» у східнослов’янських мовах.

Ігор Сапожников коментує два малознані польські писемні джерела XVI століття з історичної географії Північного Причорномор’я, що їх позаторік опублікував о. Юрій Мицик. Ірина Ворончук публікує, у супроводі власної вступної статті, цікавий зразок приватного епістолярію першої полонини XVII століття: польськомовні листи Катерини Острозької (онуки князя Василя Острозького) до чоловіка Томаша Замойського. Ольга Травкіна оглядає склад бібліотеки Чернігівської духовної семінарії та її попередника – Чернігівського колеґіуму на підставі неопублікованого рукописного каталогу 1810 року, який зберігається в Петербурзі.

Окрасою номера є нетривіяльна стаття Євгена Нахліка, який аналізує Шевченкове трактування проблеми зла в аспекті теодицеї. З «пташиного лету», а часом і відверто поверхово написано статті Миколи Тимошика про видавничу діяльність Київської археографічної комісії, Магдаліни Бухальської про працю Миколи Петрова у Київській духовній академії та Наталі Шалашної про внесок «Киевской старины» у становлення національного книгознавства; авторів перших двох публікацій виправдовує хіба те, що вони запроваджують до наукового вжитку раніше невідомі факти. Олексій Голованов уміщує статтю про історію спорудження та функціонування Лисогірського форту в Києві (XIX століття), заразом привертаючи увагу до катастрофічного стану столичних пам’яток фортифікаційної архітектури. Не містить чогось відкривавчого матеріял Дмитра Малакова про київського історика-краєзнавця Миколу Сементовського. Людмила Розсоха друкує мікроскопічний (і далеко не вичерпний) причинок про забутого миргородського лікаря-народника Олександра Ксьонзенка.

Елла Циганкова висвітлює роботу Комісії для дослідів з історії Близького Сходу ВУАН, яка діяла у 1930–1933 роках. Галина Сиваченко публікує чергову порцію щоденників Володимира Винниченка (1945 року). Георгій Лебедєв друкує нарис життя та діяльности київського архітектора та мистецтвознавця Петра Юрченка. Зінаїда Священко аж надто конспективно інформує про історію археологічного вивчення Уманщини. Не вартий уваги допис Дмитра Будкова про інформаційно-пропаґандистську діяльність Союзу визволення України, підготований за вторинними джерелами.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!