Нандор Феттіх. Київський щоденник (3.ХІІ.1941 – 19.І.1942)

Софія Грачова ・ Жовтень 2005
Київ: Видавничий центр «Софія-А», 2004.

Видання є черговою джерельною публікацією, присвяченою життю Києва та його мешканців за часів німецької окупації. Особливістю цього щоденника є те, що його автором був не вояк окупаційної армії і не цивільний киянин, а висококваліфікований угорський археолог, який провів у Києві півтора місяця, займаючися, за завданням німецької адміністрації, каталогізацією експонатів, зосереджених на території музейного містечка в Києво-Печерській лаврі. Оскільки Друга світова війна позначилася безпрецедентним переміщенням культурних цінностей, місце перебування значної частини яких досі не виявлено, ініціятори та редактори публікації (Олександр Федорук, Дмитро Малаков та Григорій Полюшко) наголошують велику інформативну цінність щоденника щодо наявности й стану збереження київських музейних експонатів у перші місяці війни. І справді, докладні нотатки Феттіха дають змогу з’ясувати, що саме залишилося в київських археологічних колекціях після радянської евакуації та хвилі мародерства на початку окупації. Втім, місія угорського археолога мала подвійний характер: хоча його особисті інтереси були суто академічні (він намагався якнайповніше описати матеріял для подальшого використання у власних наукових роботах), однак атрибуція, яку він здійснив, та оцінка окремих експонатів мала бути підставою для вирішення їх подальшої долі (зрозуміло, найцінніші експонати мали бути вивезені до Райху). Проте щоденник цікавий не лише й не насамперед у контексті проблеми повернення культурних цінностей. Розумна та спостережлива людина з високими культурними потребами (крім археології, Феттіх також захоплювався музикою та малюванням), автор подає широку панораму культурного та наукового життя тогочасного Києва, залишає свідчення про спілкування з представниками української інтеліґенції (Поліною Кульженко, Наталею Полонською-Василенко, Іполітом Моргилевським тощо); описує свої враження від різних будинків, відвідин концертів і оперного театру. Значний (і частково вимушений, бо породжений занепокоєнням за власне життя) інтерес автора привертає доля зруйнованих восени 1941 року архітектурних споруд: працюючи в Лаврі, неподалік від свіжих руїн Успенського собору, він та його колеґи постійно дослухалися до звуків, що могли скидатися на роботу годинникової бомби.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!