Юрій Клим’юк. Лірика Івана Франка як система жанрів

Елеонора Соловей ・ Серпень 2008
Чернівці: Рута, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2006.

Дослідження покійного Юрія Клим’юка, зроблене на матеріялі цілого масиву Франкових поетичних текстів, є прикладом сумлінного, роботящого вглиблення в той масив, освоєння та наукового «впорядкування» його саме як цілости. Неминучий у такому випадку добір «зразків» здійснено з усієї сукупности текстів, що її автор розширює за рахунок маловідомих і раритетних творів, які досі розсіяні у періодиці або в нетрях архівів і з різних причин не потрапили ні до 20-томного, ні до 50-томного видань. Жанровий розгляд Франкової поезії здійснено з позицій класично-філологічних, насамперед систематизаційних.

За парадигму дослідження взято матрицю жанрової системи як доцентрово скоординовану платформу, де є місце й іншим характеристикам: тематичним, стильовим тощо. Франкову лірику розглянуто як сукупність трьох її різновидів: експресивного, вокативного та репрезентативного, ця робоча схема є відправною для наступних жанрових класифікацій.

У контексті здійсненого дослідження переконливо виглядає твердження про свідомий, усвідомлений внесок Франка у розбудову жанрової системи національної літератури як відповіді на запити часу та культурного поступу. Автор монографії мав і опонентів, які, проте, визнали не лише правомірність, а й продуктивність його підходів, свіжість прочитання-аналізу окремих творів: і обійдених дослідницькою увагою, і тих, що мали такої уваги чи не забагато, як, приміром, «Каменярі» чи «Вічний революцйонер…». Саме ці «розбори» – найвиразніший авторський «карб» дослідження – засвідчують естетичну чуйність, проникливість та уважність, завдяки яким природно й невимушено виникають цікаві й ориґінальні пере-читання, насвітлення та інтерпретації. Загалом у шерезі книжок, що з’явилися на хвилі Франкового ювілею, Клим’юкова монографія посіла особливе місце: водночас і поважне, і майже виклично скромне. Вона є результатом багатолітньої праці, а з ювілеєм її поява збіглася якось аж ніби випадково. Відтепер, разом із давнішими авторовими працями про притчу та притчевість в українському письменстві, ця книжка залишиться пам’яттю про дослідника, що відійшов так несподівано й так рано. І напевно не одному з тих, хто знав Юрія Клим’юка, тепер якось по-особливому бринить розділ «Некрологічні жанри в контексті вокативної поетики»: «Попри відмінності у світогляді <…>, поет сумує за втратою людини, яка не розпорошувалась на пустомельство, так характерне для тогочасного їх оточення, людини, яка діяла, могла пред’явити реальні результати своєї праці – і в цьому сенсі була спільником для Франка у намаганні розворушити творчий дух краю, наростити його культурні здобутки».

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!