Микола Назарук. Львів на початку XXI століття

Інна Булкіна ・ Квітень 2017
Львів : Видавництво Старого Лева, 2015.

Монографія львівського еколога й урбаніста Миколи Назарука є продовженням його дослідження «Львів у ХХ столітті. Соціально-екологічний аналіз» (2008); рецензенти вже визначили обидві книжки як «наукову дилогію».

Автор від початку наполягає на терміні «урбосистема», пояснюючи, що предмет його зацікавлення — функціональний міський часопростір і ті його особливості, що проявилися на зламі століть, у 1990–2000 роках. На першій сторінці бачимо те, що заведено називати «інфографікою», тобто тут містяться відповіді на всі «цифрові» запитання, пов’язані зі Львовом, його географією та демографією. І тут же розміщено «епіграф» — у випадку цієї книжки своєрідний культурний мем, львівське locus communis: автор нагадує, що місто, яке постійно зазнає проблем із водою, перетинає Головний европейський вододіл, що розмежовує річки Балтійського і Чорноморського басейнів.

Проте й окрім «інфографіки» в книжці міститься чимало таблиць та діяграм, доволі вичерпних, що мають підтвердити висновки (здається, очевидні) про переорієнтацію міської системи з промисловости на обслуговування і на туристичне позиціювання, а також про зростання ролі соціяльної інфраструктури та комерціялізацію публічного простору.

Окремої уваги заслуговує аналіз міґраційних та демографічних процесів (депопуляція, скорочення природного приросту населення в 1990-х та уповільнення цього процесу в 2000-х), але зазначимо, що цьому аналізові бракує порівняльного контексту: ми не отримуємо відповіді, чи це саме львівська тенденція, чи це властиво всім містам і чи відрізняється Львів у контексті демографічних процесів від інших великих українських міст.

Останній розділ містить спробу аналізу розглянутого у вересні 2010 року на сесії міської ради генерального плану розвитку Львова: Назарук зосереджується на врахуванні в ньому географічних та соціяльно-екологічних особливостей, на проблемах забудови і транспортного сполучення.

У «Післяслові» автор вдається до лірики («Час пливе, немов на крилах…») та місцево-патріотичного оптимізму, майже адміністративного («вся стратегія розвитку Львова спрямована на забезпечення комфортності життєвого середовища його мешканців»), проте й особистого: Назарук висловлює сподівання, що його внук, якому присвячено книжку, «йдучи рідним містом, <…> почуватиме себе європейцем, бо житиме в одному з найкращих міст світу». Проте повторимо, жодного порівняльного европейського контексту чи відомостей про те, як вирішуються проблеми сучасної «урбосистеми» в подібних до Львова містах Европи, в книжці не знайдемо.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!