Галина Бурлака, Наталка Лисенко (упор.). Листування Михайла Грушевського

Степан Захаркін ・ Лютий 2007
Київ–Нью-Йорк–Париж–Львів–Торонто: 2006.

Черговий том «Листування Михайла Грушевського» можна з повним правом вважати одним із найзначніших наукових видань українського епістолярію, випущених за останні кілька років. Це третій том серії «Епістолярні джерела грушевськознавства», яку за редакції Любомира Винаря видає Українське історичне товариство; її перший випуск з’явився 1997 року і містив листи Грушевського переважно до письменників і літературознавців: Івана Левицького (Нечуя), Олександра Кониського, Івана Франка, Осипа Маковея, Сергія Єфремова, Василя Доманицького, Ольги Кобилянської, О. Олеся, Панаса Мирного та інших. У новому томі, який підготували Галина Бурлака й Наталка Лисенко, надруковано листи-відповіді цих кореспондентів Грушевському: 549 листів за 1884–1927 роки. Листи Нечуя та Франка входили до їхніх зібрань творів, випущених у радянський час, але в новому виданні їх звірено з автографами й заново прокоментовано. Решта епістолярію здебільшого публікується вперше.

Зібрані разом, ці листи є коштовним джерелом з історії української літератури, науки, журналістики, громадсько-політичних рухів 1890–1910-х років по обидва боки Збруча. Старі та молоді громадівці в Києві, львівські народовці, зв’язки Галичини з Великою Україною, НТШ, «Літературно-науковий вістник» львівського та київського періоду, перші українські політичні партії – ось неповний перелік головних тематичних блоків цієї багатої на зміст книги. За інформативною насиченістю не мають собі рівних сто листів Олександра Кониського (1889–1898) – емоційний звіт про «роботи і дні» яскравого пасіонарія, який перебував у центрі творення модерної української нації і, за Франковими словами, «обіймав думками і зносинами найдальші кінці України-Русі». Найбільший за обсягом корпус листів (116) належить Василеві Доманицькому (1901–1910): це хроніка мужнього протистояння талановитого філолога невиліковній хворобі і злидням – хроніка двобою, який завершився перемогою духу над смертю.

Особливою заслугою упорядниць є ґрунтовні коментарі, в яких широко використано архівні та малоприступні друковані джерела, й анотований покажчик імен і назв. Окрім безперечних здобутків, підготований читач знайде тут і неточності, й лакуни (іноді доволі помітні) – але сума їх істотно поступається огромові корисної нової інформації, яку читач почерпне з цієї книги.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!