Василь Стус. Листи до сина

Редакція Критики ・ Березень 2001
Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2001.

Назва збірки, яку упорядкували Оксана Дворко та Дмитро Стус, з огляду на кількість уміщених у ній саме листів і саме до сина, є дещо метафоричною. Листи до сина даються на широкому тлі творчої спадщини батька-поета (поезій, перекладів, таборових нотаток). Та й, зрештою, як це тлумачить у передмові Дмитро Стус, у ширшому розумінні «Листи до сина» звернені не так до реального сина, як до «духовного наступника справи Василя Стуса, до людини, що прийшла у світ самостверджуватись, творити себе на просторах свободи, що завжди існують на “розламах тоталітарних систем”».

Видання має ориґінальну «монтажну» структуру: переважна більшість віршів, особливо програмних, поставлено в конкретно-історичний контекст, тобто в супроводі документальної хроніки й коментарів біографічного характеру, поданих не в прикінцевій частині книги (чи розділу), а в основній.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!