Андрей Хаданович. Листи з-під ковдри

・ Лютий 2003
Київ: Факт, 2002.

Андрей Хаданович, каже про нього автор передмови до цієї поетичної збірочки Юрій Андрухович, – «самодостатній герой, один з ключових персонажів того чудового середовища, котре на тлі всіх специфічно вітчизняних умовин творить сучасну міську білоруську білоруськомовну культуру». Специфічну, додамо, культуру: Андрухович запевняє, що ледь утримався від «спокуси назвати ці свої нотатки про нього якось так на кшталт феномен білоруського бубабізму»; добре, що все-таки втримався, не найкраща була б знахідка, але віримо, що це справді вимагало зусиль: аж надто знайомі весела злість чи то злі веселощі й чорнуватий гумор, якими вірші білоруського поета просотані не згірш, аніж розвинутий соціялізм – упевненістю в завтрашньому дні. Тим, певно, і привабили вони перекладачів – українських поетів «відразу декількох поколінь і вишколів», каже Андрухович – Сергія Жадана, Івана Лучука, Дзвениславу Матіяш, Мар’яну Савку, Максима Стріху. Ті, хто у специфічно вітчизняних умовинах вистьобувалися під червоно-лазуровим прапором, нині, втративши його назавжди (тьху! тьху! тьху!), співчутливо вітають колеґу з-під червоно-зеленого, – дбайливо збереженого в теплих бацьківських руках, аби за слушної нагоди спробувати скроїти з нього ковдру спільного культурного простору. Поет Андрей Хаданович тому заважає, бо хто вчитається в його вірші, не схоче перетягти її на себе.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!