Іван Рябчій. Макабр

Юлія Ємець-Доброносова ・ Січень 2014
Київ: Ярославів Вал, 2013.

Історії життя зі збірки «Макабр», сповнені різних варіянтів самотности, туги, усамітнення та химерних зустрічей, у буденному контексті можуть здатися історіями, яких довкола тисячі.

Іван Рябчій не громадить типажі. Навіть в антиутопічній повісті «Ацефалоголем», де поруч опиняються постаті політичного олімпу, діячі мистецтва, а також ті, хто не потрапляє на перші шпальти газет і про кого забувають дуже швидко, за образами, попри весь їх схематизм, не проступає полювання на типажі. У цьому тексті є декілька ліній життя, котрі автор уриває одна по одній, ніби вимикаючи світло над аренами, де відбуваються події. Спершу цей прийом спантеличує і може навіть роздратувати, доки врешті не залишиться одна-єдина сцена – остання. І тоді розумієш, що всі крапки в оповідях були справді вчасними.

Естетичний досвід автора «Макабра» та досвід книжкового оглядача, ведучого програми «Книжковий спалах» на Першому каналі радіо й літературного критика не переплітаються. Тут радше відчутний зв’язок між естетичним досвідом Рябчія-перекладача і Рябчія-письменника. До слова, за збірку «Макабр» автор став лауреатом Міжнародної українсько-німецької літературної премії імені Олеся Гончара 2010 року.

Дуже часто натрапляємо на своєрідну тактику віддалення / наближення до оповіді, ситуацій, певних Я. Іван Рябчій випробовує різні варіянти – від конструктивного віддалення (в повісті «Мовчазне життя» або новелі «Ліліт») до щоденникового наближення до оповідача (в новелі «Комашіння»), – в новелі «Поле», де гра відбувається з наявністю / відсутністю постаті автора за постаттю оповідача. І найважливіше – маємо справу не з формальним експериментом, а радше з експериментом психологічним або феноменологічним. Власне, цей твір і хотілося б назвати кульмінацією збірки, хоча за змістом, формою та смислом він, мабуть, найскладніший. Тут автор водночас і віддається волі оповіді, що не відає факторів стриму, й максимально конденсує письмо так, що в ньому, наче написи на камінні, починають проступати шари культур, їх співіснування, діялоги, нашарування. Та й за образною насиченістю, переплетінням екзистенціяльного та художнього досвідів «Поле» є дуже яскравим зразком жанру новели.

Модерністський акцент новел «Макабра» напозір не надто виразний, і спершу про нього свідчить хіба емоційне налаштування окремих персон, їх світопереживання та світорозуміння. Хоча можливо, за інтонаціями це письмо є радше модерністським, аніж будь-яким іншим.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!