У своїй монографії автор зосереджується на засвоєнні форм, структури, елементів і семантики міту фольклором та літературою. Найпоказовішими прикладами виступають традиційні сюжети й образи.
Спираючись на генетичний зв’язок художнього мислення з мітом, автор робить спробу простежити аналогії у фольклорі та літературі з мітопоетичним моделюванням дійсности. За основу методологічної парадигми береться втілена в мітології ідея світової єдности. В кореляції з мітом розглядаються такі ключові поняття, як слово, ритуал, гра, просторово-часове моделювання дійсности, казка, замовляння, билини, колядки та щедрівки, історичні пісні, обряд. Окремі розділи присвячено міту в контексті творчости Тараса Шевченка та міту в сучасному художньому мисленні.
