Севгіль Мусаєва, Алім Алієв. Мустафа Джемілєв. Незламний

Юлія Ємець-Доброносова ・ Жовтень 2017
Харків: Віват, 2017.

Оповідь про Мустафу Джемілєва можна зіставити з портретом, техніка створення якого співмірна сучасній медія-культурі. Автори використовують підходи, властиві друкованій книжці та новим медіям. Це дає їм змогу долати рамки переліченого і відточувати можливості перспективного жанру в українській видавничій практиці — книжок про видатних сучасників. Писати про того, хто є моральним авторитетом, і не вдаватися до надмірного патосу важко, проте автори «Незламного» впоралися із таким завданням. Та й вислови самого Джемілєва, афористичні й водночас прості у своїй чіткості бачення етичних проблем, додали виданню особливої виразности.

Автори вміло конструюють оповідь, створену з розмов із Джемілєвим та авторських матеріялів, що змальовують обставини та місця, в яких відбувалося кожне інтерв’ю, коротких інформаційних текстів, історичних довідок і світлин. Вони працюють на межі публіцистики, аналітики й есеїстики, що дає їм змогу творити динамічну оповідь і вміло гратися з формою. І хоча розлогі інтерв’ю з героєм становлять значну частину видання, особливе місце в ньому належить і розмовам із сучасним діячем національного кримськотатарського руху Ленуром Іслямовим та з відомою ветеранкою цього ж руху Айше Сейтмуратовою. Наприкінці вміщено додаткові портрети Мустафи Джемілєва — декілька слів про нього його дружини Сафінар Джемілєвої, співачки Джамали, голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова, російського правозахисника Алєксандра Подрабінека, дисидента Мирослава Мариновича. У цей контекст вписано постать героя книжки, і контекст цей не менш потужний, ніж той, кого названо незламним.

Оповідь розпочинає коротка біографічна довідка. Цей лаконічний текст є своєрідним ескізом, що його пізніше увиразнюватимуть слова Джемілєва, його спогади і місткі історичні довідки про національний кримськотатарський рух. Особливо важливим є те, що автори вміло відтворюють контекст часу і простору, в яких відбувалася кожна розмова із Джемілєвим (2014–2016 роки). Вони делікатно спонукають його до спогадів або до розкриття нюансів перебігу окремих подій цих трьох років, зберігають інтонації, анекдоти, емоційні висловлювання щодо минулого і сучасности. Помірні дози вражень і лаконічні описи ситуацій, побуту, новинного або геополітичного контексту кожного інтерв’ю доповнюють насичені інформацією і сенсами відповіді Джемілєва на запитання щодо його дитинства, юности, діяльности як дисидента в радянські часи та як лідера національного кримськотатарського руху в незалежній Україні.

Особливу увагу в книжці присвячено усвідомленню тих цінностей, які робили і роблять Джемілєва цілісним. В одному інтерв’ю він зазначає, що завжди був упевнений у правильності своїх поглядів і дій, бо в національного руху його народу була чесна мета і дуже допомагало відчуття моральної підтримки рідного народу. За найважчі роки свого життя Джемілєв уважає часи голодування (1975–1976), а як свої головні чесноти називає принциповість і послідовність. За його словами, він керується принципом уважати людей порядними, а вже потім перевіряти.

Ярослав Грицак у післямові до книжки зазначає, що Джемілєв належить до тих важливих свідків, які не просто говорять про свій вибір, а й засвідчують готовність жертвувати заради нього особистими інтересами і навіть, коли треба, життям. Питання моральних цінностей, чести, гідности, обов’язку, совісти, захисту прав людини зринають у розмовах із Джемілєвим ледь не кожні десять сторінок. Проте у його словах немає патосу, натомість є вдосталь конкретики і вміння виразно бачити місця напруги і ситуації, де цінності загрожено.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!