Наталия Лебина. Мужчина и женщина: тело, мода, культура. СССР — Оттепель

Віктор Крупина ・ Січень 2016
Москва: Новое литературное обозрение, 2014.

Монографію присвячено ґендерному вимірові радянського повсякдення хрущовської «відлиги». Дослідження охоплює сферу приватної (дошлюбний секс і подружня зрада; репродуктивність, аборт і контрацепція; розлучення і адюльтер) та публічної репрезентації індивідуальности (знайомства і дискотеки; новації весільного обряду; таємниці краси; висока мода; виживання в умовах дефіциту, синтетика в одязі; одяг-унісекс). Наталія Лєбіна задекларувала спробу виявити точки дотику чоловіків і жінок, які перебували в одному політичному, соціяльно-економічному і життєвому просторі.

Монографія спирається на традиційні історичні джерела (спогади, періодика, офіційні документи), а також на художні фільми і літературу 1950–1960 х років. Авторка характеризує їх як досить точні в передаванні побутових деталей «відлиги» джерела. Книжка є добрим взірцем прочитання прихованих кодів художніх творів, виявлення смакових ієрархій, естетики радянської моди та поп-культури. Простежуючи зміни у сфері ґендерних відносин та моди 1920–1930 х років, Лєбіна аналізує «демократично оправлені» новації ранніх більшовиків, їхню пізнішу ідеологічну кореляцію наприкінці 1930-х, лібералізацію в період післясталінських реформ. Власне, у середині 1950 х — 1960-х роках разом з ідеологічною «відлигою» відбувалося «розкріпачення приватности». Лєбіна показує, наскільки глибоко було ідеологізовано приватну сферу, сферу моди та ґендерних відносин, коли навіть у фокстроті й танґо, ширині манжетів штанів убачали політичний підтекст. Авторка аналізує такі сюжети: дискотеки як основне місце знайомства, терпиме ставлення до дошлюбного сексу, провал спроби вгамувати підлітковий інтерес до протилежної статі через запровадження роздільного навчання у школах, «тінізацію» абортів після їх криміналізації 1936 року, сплеск інтересу до косметики, непрактичність гучно розрекламованого синтетичного одягу, появу маскулінности в одязі та звичках жінок.

Авторка стверджує, що судження влади щодо моди та ґендерної поведінки були мало дієві: прищепити нові, «ідеологічно витримані» норми і смаки було складно, відтак чимало дореволюційних реліктів або західних впливів було пристосовано до власних потреб. Наприкінці 1950–1960 х років у сфері весільної обрядовости це проявилось у відновленні патріярхально-православних традицій, із якими боролися в 1920–1930 х роках. Авторка показує, як у процесі руйнації тоталітарних моделей шлюбно-сімейних відносин, батьківства і материнства, сексуальної поведінки в Радянському Союзі формувалися нові канони краси, моди й ґендерних стосунків.

Дослідженню властивий «лєнінградоцентризм»: більшість прикладів Лєбіна наводить саме з лєнінградських реалій, нехтуючи заявленим у назві простором усього СРСР та сільською місцевістю.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!