Віра Агеєва. Мистецтво рівноваги. Максим Рильський на тлі епохи

Антоніна Ящук ・ Лютий 2012
Київ: Книга, 2012.

Праця Віри Агеєвої про Максима Рильського – своєрідна спроба наново утвердити нехтуваного в останні роки неокласика на центральних позиціях у каноні української літератури. Дослідниця послідовно й у доволі широкому літературно-історичному контексті розглянула творчу еволюцію поета: від раннього символізму десятих років і неокласичної рівноваги двадцятих через злам тридцятих (поезіям Рильського до переламного 1932 року уваги приділено найбільше – близько трьох чвертей обсягу книжки) до повернення неокласичної стилістики й тематики під час війни й до нових мистецьких пошуків у п’ятдесятих-шістдесятих роках.

Чимало уваги присвячено не тільки текстам, а й біографії поета (зокрема, його шляхетському походженню й утискам радянської влади в 1930-х та 1940-х роках), а також окремий розділ – поясненню й виправданню позиції Рильського, змушеного стати «придворним поетом». Без цих виправдань у науково-популярній книжці обійтися, вочевидь, було неможливо, адже багато хто засуджує Рильського за те, що він вижив у часи Великого терору. Проте головна сюжетна лінія дослідження – оповідь про те, як Рильський так і не став радянським поетом, що й засвідчено його стрімким творчим відродженням із початком «відлиги».

Українське літературознавство накопичило немало статтей і монографій, присвячених Рильському, але Агеєва ніби прочитує його поезію вперше, у неперервному розвитку від найранішої збірки до останньої, не обмежуючи себе ідеологічними настановами чи часовими рамками – як це часто роблять сучасні автори, на думку яких творчість Рильського обривається 1932 року з виходом соцреалістичної збірки «Знак терезів». Єдиний постійний її співрозмовник-попередник – проникливий, проте ідеологічно заанґажований радянський дослідник Леонід Новиченко, автор двотомової монографії про Рильського.

Не бракує у книжці й посилань на західних теоретиків літератури: Кристеву, Батая, Сартра, Кермода, Блума. Чого бракує, то це уваги до кількох вагомих складників доробку Максима Рильського, окрім ориґінальної поетичної творчости: його перекладів, прози, критики, лібрето. Побіжно згадано їх усі, але глибший аналіз принаймні перекладацької праці міг би, як на мене, дати цікаві результати.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!