Юзеф Чапський. На нелюдській землі

Ярослава Тимощук ・ Квітень 2018
Чернівці: Видавництво 21, 2017.
Переклав з польської Олесь Герасим

Спогади Юзефа Чапського лише певною мірою є військовими мемуарами – Друга світова війна тут радше тло для людських взаємин і культурних процесів, а описи битв, хоч вони і є в книжці, не головні. Польський письменник і художник, відомий, зокрема, тим, що працював у леґендарному паризькому часописі «Культура», описує період від 1939 по 1945 рік, який він разом з іншими польськими офіцерами провів спершу в совєтському полоні, відтак – у складі Польської армії, що утворилася в союзі із совєтами й згодом була переміщена на Близький Схід, а 1944 року взяла участь у битві при Монте-Касино в Італії. У цих драматичних подіях автор помічає більше, ніж хронологію військових звитяг і поразок.

У книжці безліч міркувань про літературу й загалом мистецтво, пропаґанду і військову пресу, екскурсів у минуле та роздумів про те, як змінюється цінність людського життя в часи таких потрясінь. Але найзворушливіші – описи знайомств Чапського з людьми, які трапляються йому в низці подорожей, так само змушені кудись переїжджати, гублячи найближчих людей, найдорожчі речі, залишаючи при собі лише спогади про те, як було до війни. Часто розповіді про ці зустрічі – такі ж рвані й хаотичні, як долі тих зустрічних.

Чапський розпочинає книжку зі «Старобільських спогадів», невеликих за обсягом та сухих за формою викладу. Він перелічує імена політичних в’язнів, які перебували разом із автором у совєтських концтаборах у Старобільську, Козельську і Осташкові. Згадує, як потрапив у полон, як на шляху до табору перетинав Львів, Тернопіль, як, мов у інший світ, потрапив по той бік Збруча – в перше підконтрольне совєтським військам місто Волочиськ, як виснажені фізично й морально офіцери трималися тільки на піснях і молитвах. Поруч із Чапським на заслання прямували професори, лікарі, вчителі, священики, військові – представники еліт, персональні дані про яких, за свідченням Чапського, переписували «ледь письменні совєтські військові або чиновники». За великими цифрами й видатними біографіями – трагедія всього народу, інтелектуалів якого винищили, як з’ясується в ході оповіді.

Десять тисяч полонених у таборах зникли безвісти. Вже в другій частині спогадів Чапський, офіцер новоствореної під еґідою совєтських правителів Польської армії, візьметься шукати зниклих, але знаходитиме лише підтвердження найстрашніших здогадів: польських офіцерів було розстріляно в Катині. Він раз у раз наголошує різницю між польським і російським народами, що проявляється в побутових звичках, світоглядних особливостях. Чапський дистанціюється від усього, на чому стоїть печать совєтського.

Друга частина спогадів – це маршрути, стукіт коліс, авторські мандрівки в минуле: часи дитинства й дореволюційну Росію, багатоголосся і етнічне різноманіття народів, що їх із автором єднає співчуття: всі так само постраждали від політики совєтського режиму, зазнавши виселень, депортацій, розкуркулень, розлучень із сім’ями. Автор згадує, в яких умовах створювалася Польська армія, як офіцерів підкошували хвороби та зневіра. Чапський – спостережливий слухач, він уміє вловити настрої співрозмовника поза декларованим «офіційним оптимізмом» (цим терміном означено позірну прихильність до совєтського ладу).

Автор пише про те, що додає йому сил перебути війну: цитування віршів, згадки про композиторів, екскурси в історію, архітектуру. Чапський згадує знайомство з поеткою Анною Ахматовою, ділиться враженнями від спілкування з Алєксєєм Толстим, міркує про долю таланту в тоталітарній державі.

Важливими є роздуми в авторській післямові, що стосуються імовірного примирення з Німеччиною. Рани від пережитого ще свіжі, проте Чапському вдається подивитися вперед і дійти висновку: «Малодушним є кожен із нас, хто ототожнює гітлеризм з Німеччиною, з усією Німеччиною».

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!