Наталя Яковенко. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України

Редакція Критики ・ Вересень 2005
Київ: Критика, 2005.
Видання друге, перероблене та розширене

Перше видання праці доктора історичних наук, професора НаУКМА Наталі Яковенко, що його 1997 року київське видавництво «Генеза» випустило в світ як «Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття», дуже скоро розкупили, й тепер цієї книги не знайдеш навіть у букіністів (якщо взагалі наш сердешний «книжковий ринок» зберіг такий «сеґмент»), не кажучи вже про звичайні книгарні (які ще подекуди існують). Зате, втішено повідомляє в передмові до другого видання авторка, фраґменти своєї праці вона часом знаходить у писаннях своїх колеґ – «у тому числі без лапок і цілими сторінками».

Ту першу версію Наталя Яковенко супровела «ритуальною формулою скромности»: не збираюся, мовляв, перевертати дотеперішні уявлення, – але, зізнається вона тепер, мета була зухваліша: «таки дещо перевернути». Дослідниця зазіхає на святе: переглядає «національно-державну» парадигму української історії та ревізує поважного віку, ще від народницького історіописання успадковані методології, які й досі живлять (щоб не сказати – годують) нашу академічну історіографію. Але, напевно, навіть той, хто за цією традицією вбачає в історії не дослідницьке поле, а звернену в минуле політику та засіб патріотичного виховання, муситиме визнати шляхетність заявленої мети: «Перевернути впевненість у тому, що в історії все наперед визначено “за нас і без нас” якимись таємничими “закономірностями”, котрі штовхають якщо крокувати вперед/назад – то гуртом, якщо любити/ненавидіти – то одностайно. Перевернути, врешті, зацикленість на власних звитягах та бідах – ніби не існувало широкого світу довкола, звідки добрі чи погані вітри приносили нових родичів, нові прагнення, нові вартості». Українська історія у викладі Наталі Яковенко – це, вдаючися до формули, яку полюбляє Ярослав Грицак, історія, яку можна читати без брому: нормальна історія звичайного народу, не ганебніша й не героїчніша від інших, і її можна пропонувати широкому світові, з якого добрі чи погані вітри занесуть нових, прихильних чи неприхильних, читачів, зокрема з-поміж старих родичів, і їхня обізнаність чи необізнаність із нашою історією стане нарешті проблемою їхньої освічености, а не нашої повноцінности, яку щоразу чомусь треба доводити – хоч би й самим собі.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!