Анн Вебер. Навчальний посібник з проблематики «мови ненависті»

Володимир Гушулей ・ Лютий 2012
Київ: Тютюкін, 2010.

«Мова ненависти» («hate speech») – одне із засадничих понять, яким послуговується міжнародне право у визначенні меж застосування права на свободу вираження поглядів, що його ґарантує десята стаття Европейської Конвенції з прав людини (ЕКПЛ). Присвячену йому працю фахівчині із захисту прав людини Анн Вебер було підготовлено за сприяння Ради Европи 2009 року й надруковано англійською та французькою мовами. Український переклад, що з’явився завдяки зусиллям Східноевропейського інституту розвитку, підготовлено за загальної редакції О. Павліченка.

Метою посібника є визначити саме поняття «мова ненависти» й надати рекомендації щодо критеріїв, які застосовує Европейський Суд із прав людини у розгляді справ з обмеження права на свободу вираження поглядів.

У вступі авторка розкриває природу конфлікту права на свободу вираження поглядів, з одного боку, і права на свободу думки, совісти та релігії – з іншого. Право на свободу вираження поглядів, попри його фундаментальне значення для розвитку відкритого суспільства, не є абсолютним і може бути обмеженим заради ґарантування толерантности, плюралізму та гідности людей, – цінностей, що також посідають чільне місце у сучасних мультикультурних демократичних суспільствах. Якщо права заходять у конфлікт, поняття «мова ненависти» дає змогу провести лінію, що розділяє нормативне та ненормативне обмеження права, ґарантованого статтею 10 ЕКПЛ. Згідно з означенням Комітету міністрів Ради Европи, «мовою ненависти» є висловлювання, що розпалюють расову та релігійну нетерпимість, ксенофобію, антисемітизм, дискримінацію меншин.

Наступний розділ посібника присвячено ознайомленню із широкою правовою базою документів, що реґламентують можливість обмеження права на свободу вираження поглядів. Тут, зокрема, авторка наводить витяги із Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Европейської конвенції з прав людини, Американської конвенції з прав людини, Европейської соціяльної хартії та інших документів міжнародного права. Крім зазначеної джерельної бази, Анн Вебер знайомить з діяльністю в рамках системи ООН, Ради Европи, Европейського Союзу та Організації з безпеки та співробітництва в Европі щодо реґламентації та нагляду за нормативним обмеженням права на свободу вираження поглядів.

Авторка окремо зупиняється на прецедентному праві Европейського суду з прав людини. Наводячи конкретні справи та відповідні рішення, Вебер указує на численні критерії, що ними керується у своїй діяльності Суд. Це, зокрема, встановлення мети і змісту висловлення, актуальности інформації для суспільства, її місце в політичній конкуренції, способі поширення, авдиторії, якій адресовано інформацію, тощо.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!