Марина Соболевська. Неофункціоналістські та постструктуралістські теорії в сучасній соціології

Дмитро Шевчук ・ Березень 2014
Київ: Дух і Літера, 2010.

Книжка містить матеріяли навчального курсу, присвяченого проблемам розвитку сучасної соціологічної теорії. Зосереджуючи увагу на двох напрямках сучасної соціології, вибраних як своєрідні взірці – неофункціоналізмі та постструктуралізмі, авторка прагне продемонструвати спадковість і поступальність розвитку соціологічного знання. Такий задум і визначив загальну логіку викладу. Книжка складається з трьох частин. Перша відіграє роль вступу: тут розглянуто особливості формування та напрямки розвитку соціологічної теорії. Сучасна соціологія, не маючи єдиної загальної теорії суспільства, презентує величезну кількість підходів і способів розуміння соціяльної дійсности. З огляду на це, в праці визначено декілька джерел формування сучасної соціологічної теорії: перше – це сама соціяльна дійсність; друге – переосмислення класичних ідей, дилем і проблем, презентованих соціологічною класикою; третє – абсолютна творчість при виробленні ориґінальних підходів та оновлення системи соціологічного знання. Авторка не оминає також викликів, які постають перед соціологічною теорією. А саме: політеоретичність і полісемантичність соціологічного дискурсу перетворюється на певний варіянт семантичного анархізму та концептуального розколу в соціології, а науковець-соціолог нині може доволі легко стати соціяльним технологом.

Однією з тенденцій розвитку соціологічного знання Марина Соболевська визначає рух у напрямку до теоретичного синтезу та поєднання розмаїтих підходів. Тож питання визначення передумов появи та формування такого синтезу доволі детально розглянуто в книжці. Крім того, цей розгляд дає змогу перейти безпосередньо до неофункціоналізму та постструктуралізму як прикладів синтетичного теоретизування в соціології. Саме цим напрямкам присвячено окремі розділи книжки. В розділі «Неофункціоналістські соціологічні теорії» представлено найважливіші аспекти критики соціології Талкота Парсонса, головні етапи становлення постпарсонівської соціології, формування та головні ідеї двох версій неофункціоналізму – американської, представленої Джефрі Александером, та німецької, чільним речником якої вважають Нікласа Лумана.

Другий розділ присвячено постструктуралізмові в сучасній соціології. Передусім Марина Соболевська зосереджує увагу на його базових методологічних засадах (децентрація структури, дискурсивність, диференція), а також розкриває стратегічні завдання, які ставить перед собою цей напрямок. Найяскравіше ідеї та принципи постструктуралізму представлено в соціологічній концепції П’єра Бурдьє, що отримала назву «конструктивістського структуралізму» або «структуралістського конструктивізму», а також у теорії структурації Ентоні Ґіденса. Саме тому авторка докладно аналізує їхні ідеї та концепти.

Зосередження на певних взірцях сучасних соціологічних досліджень, хоч і обмежене тут лише двома напрямами і чотирма постатями, дає все-таки змогу зрозуміти найзначущіші тенденції, характерні для актуального стану соціологічного знання, а також уявити перспективу його дальшого розвитку. Ці напрямки доволі чітко демонструють переосмислення соціологічної «класики», а також виявляють особливості сучасного стилю соціологічного мислення.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!