Тамара Марценюк, Анна Квіт, Ганна Гриценко. «Невидимий батальйон»: участь жінок у військових діях в АТО (соціологічне дослідження)

Юлія Ємець-Доброносова ・ Квітень 2017
Київ: ФОП Клименко, 2016.

Дослідження, результати якого представлено у виданні, мало на меті з’ясувати особливості участи жінок у воєнних діях у зоні АТО, виявивши можливі успіхи та проблеми їхньої інтеґрації до війська. Праця містила кабінетне дослідження ґендерних аспектів Збройних сил України (аналіз статистичних даних про залученість жінок до військових структур, огляд законодавства) та експертні інтерв’ю, аналіз медійної репрезентації жінок в АТО, етнографічне дослідження (спостереження за жінками і чоловіками в зоні бойових дій) і розгляд юридичних аспектів участи жінок у воєнних діях на сході України.

Координаторкою проєкту є керівниця волонтерської організації «Центр підтримки аеророзвідки» Марія Берлінська, авторками тексту — Тамара Марценюк, Анна Квіт і Ганна Гриценко. Видання проілюстровано світлинами Клеопатри Анферової — портретами жінок «Невидимого батальйону» (радіотелефоністок, операторок безпілотного літального апарату, командирок БМП, медичок, санітарних інструкторок). Видання є добрим прикладом оприлюднення результатів соціологічного дослідження — цілісним лаконічним текстом, структурованим, ілюстрованим і зручним для широкого кола зацікавлених.

Перший розділ дослідження присвячено оглядові теми ґендерної рівности і сексизму в українському суспільстві, відображенню ґендерної тематики в законодавстві та міжнародних зобов’язаннях України, а також участи жінок в Евромайдані. Авторки зауважують, що громадськість часто не реаґує на сексистську риторику, до неї вдаються публічні особи, політики, лідери думок.Розглядаючи участь жінок в акціях протесту 2013–2014 років, авторки звертають увагу на діяльність жіночих сотень і наголошують, що чимало їхніх членкинь згодом стали волонтерками чи брали участь у воєнних діях на сході України.

У другому розділі розглянуто питання місця і статусу жінок у ЗСУ та вказано на те, що йдеться про інтеґрацію як виклик. Це влучне уточнення. Адже огляд міжнародного досвіду, успіхів і проблем з інтеґрацією жінок є не лише описом здобутків у практиці армій різних країн та українського досвіду. Він є детальною, хоча й ескізною фіксацією обрисів української ситуації: від свідчень дискримінації у сфері зайнятости і прикладів порушення права на освіту до заборони певних військових професій для жінок. Отже, попри заявлений стандарт ґендерної політики ЗСУ, не є зрозумілими механізми і реалістичність його впровадження. Це призводить до того, що де-факто засад ґендерної політики не виконують.

Третій, найбільший за обсягом, розділ присвячено аналізові участи жінок у воєнних діях. Починається він із огляду теми війни у феміністичних студіях. Його авторка Ганна Гриценко звертає увагу на розмаїття позицій у різних річищах фемінізму, обговорення цієї теми в активістському середовищі та недостатню кількість досліджень ролі жінок у Першій та Другій світових війнах. Далі розглянуто юридичні аспекти участи жінок в АТО, особливості побуту в зоні воєнних дій та стереотипи щодо учасниць АТО. Їх представлено в коротких нарізках інтерв’ю із по-над сорока жінками та в коротких коментарях дослідниць.

Цікаві вектори майбутніх досліджень актуалізовано в розділі «Подальші перспективи», у якому йдеться про думку учасниць АТО щодо реформування ЗСУ, можливости кар’єрного зростання жінок в армії, ставлення людей із тилу до військовослужбовиць. Фраґменти інтерв’ю жінок врівноважено цитатами з розмов із чоловіками, частина висловлювань яких підтверджує тези з першої частини дослідження щодо невиконання засад ґендерної політики.

Завершують дослідження думки експертів і експерток щодо жінок в АТО та аналіз репрезентації їх у засобах масової інформації. Екс-радниця Міноборони України з питань ґендерної політики Наталія Дубчак, військовослужбовиця Марія Гонюкова, адвокатка і голова громадської організації «Українська жіноча варта» Олена Білецька, режисерка Наталка Корж, журналістка Наталія Нагорна міркують про аспекти теперішнього становища жінок в АТО і майбутнього місця жінок в українській армії. Авторки дослідження виокремлюють три головні образи жінок в АТО, що їх транслюють медії: жінка-воїн, турботлива помічниця і революціонерка. У дослідженні зауважено, що потреби жінок в АТО в медичному обслуговуванні, гігієнічних засобах українські медії взагалі не згадують, а також нехтують проблемою із забезпеченням житлом.

Метафорична назва видання нагадує, що «йдеться саме про жінок, які воюють (мобілізовані чи як добровольці), але інтереси і потреби яких доволі часто ігноруються державою». Держава може використовувати жінок для пропаґанди мобілізації, проте питання про їхню подальшу долю є другорядним. Авторки повторюють, що існує проблема зі сталістю механізмів і реалістичністю впровадження заявленої державою ґендерної політики рівних прав і можливостей в українській армії, а інфраструктуру ЗСУ підлаштовано під потреби чоловіків.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!