«Ї». № 72, 2013. Львів епохи Пінзеля. 1720–1760

Оксана Олійник ・ Березень 2016

Число пропонує осмислити феномен скульптора Йогана Ґеорґа Пінзеля через дослідження польських і українських істориків мистецтва, архівістів та журналістів.

Головний редактор часопису Тарас Возняк окреслює контури «проблеми Пінзеля», що постала в 1930-х роках, коли майстра відкрили польські мистецтвознавці («Відкривання Йогана Ґеорґа Пінзеля»). У 1950-х роках доробок скульптора став відомий в Україні завдяки розвідкам Володимира Овсійчука, Володимира Вуйцика і Бориса Возницького. 2005 року за ініціятиви Леоніда Фінберга виникла ідея створити з імені Пінзеля бренд для Львова. Зусиллями видавництва «Грані-Т», мистецтвознавиці Діани Клочко, редакції часопису «Ї» та Львівської обласної ради було видано перший репрезентативний альбом з усіма відомими роботами Пінзеля. 2012 року відбулася виставка його робіт у Луврі. На час виходу числа часопису, на думку Возняка, проблема Пінзеля залишається, і процес його відкривання триватиме. Це підтверджує експонування окремих робіт скульптора в Києві 2013 року.

З огляду на обмеженість документальних свідчень про Пінзеля, Возняк пропонує відтворити можливу віртуальну біографію майстра чи набір біографій і реконструювати культурну парадигму, духовну і політичну атмосферу в Европі та Галичині середини 1740-х років, із якої міг вийти майстер («Пропозиції до життєпису та інтелектуальної біографії майстра Пінзеля (?–1761)», «Епоха Йогана Ґеорґа Пінзеля»).

Журналістка Марта Ґартен шукає відгадку загадки Пінзеля, якою позначено відкриття творчого доробку майстра в Европі («Таємниці нашого майстра»). Польський історик мистецтва Пйотр Красний аналізує тенденції у творчості митців, які облаштовували сакральні інтер’єри у XVIII столітті («Львівське мистецьке середовище супроти ідеї симбіозу мистецтв при оздобленні та впорядженні сакральних інтер’єрів (1730–1780)»). Розвідку 1939 року польського мистецтвознавця Збіґнєва Горнунґа, який до Другої світової війни був окружним реставратором Львова, присвячено майстрам львівської скульптурної школи доби рококо на тлі мистецтва Центральної Европи («На марґінесі нещодавніх досліджень скульптури ХVIII століття»). Польський дослідник Ян К. Островський розглядає історію створення, оздоблення, стан церкви у Годовиці та питання авторства скульптур, які, на його погляд, є найвищим досягненням львівської школи завдяки технічній майстерності й глибині виразу («Парафіяльний костел всіх святих у Годовиці»). Марта Філь подає огляд досліджень барокового мистецтва й скульптури, виставок творів у Львові, Москві, Празі, Варшаві, Вроцлаві («Боцетті Йогана Ґеорґа Пінзеля»). Польський мистецтвознавець Тадеуш Маньковський досліджує діяльність львівського архітектора Бернарда Меретина («Перебіг будівництва катедри святого Юра», «Бернард Меретин, львівський архітектор ХVIII століття»). У статті «Львівська рококова скульптура» він реконструює образ рококо у Львові середини ХVIII століття, в якому творили Меретин і Пінзель. Український архівіст Володимир Вуйцик звертається до маловідомих фактів біографії та діяльности Меретина, подає свої версії авторства окремих споруд («Бернард Меретин — видатний архітектор епохи пізнього бароко»).

Часопис проілюстровано фотографіями творів Пінзеля з приватних і наукових фототек Польщі та України.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!