Луїза Столл, Дін Фінк. Нова парадигма навчання

Наталя Іванова ・ Березень 2007
Харків: Акта, 2005.

Автори цієї праці, ориґінальна назва якої «Changing Our Schools», – двоє міжнародних експертів, педагогів, колишніх працівників Галтонського відділу освіти (Канада), який на рубежі 1980–90-х років зініціював однойменну «локальну» освітню реформу. Книжка наголошує потребу своєрідного «очищення» освітньої системи від хаотичних тенденцій, розвитку внутрішньої дисципліни, ретельнішого огляду специфіки кожної школи, її корпоративної культури; дотримання принципів демократизму, відповідальности й ініціятиви, взаємної допомоги, співпраці на різних рівнях: як у межах суспільної «екоструктури», куди має бути адекватно вписана школа, так і на різних адміністративних поверхах освітньої будівлі. Власне кажучи, у багатьох своїх порадах автори не є ориґінальними – це, може, й природно, адже кожна наука потребує час від часу і повторів, і систематизування. Гірше, коли ця риса переростає в одноманітність. Практично все, про що йдеться в книжці, схоже на комплекс потужних профілактичних та оздоровчих заходів; одначе за цією інтенцією прочитується й німе толерування того, що є серцевиною сучасної освіти, її «філософією». В Україні ця книжка з’явилася через дев’ять років після виходу в світ, але напевно не виглядає «старшою» за нинішній стан української освітньої системи: з її реформуванням ми вочевидь спізнюємося. І коли взяти до уваги, що «менеджментом», що його справді професійно навчають іноземні експерти, справа аж ніяк не вичерпується, – то проблема змін у педагогіці потроху вислизає із рук реформаторів. Скажімо, якою має бути сучасна модель людського мислення? Просвітництво таку модель мало; чи маємо її ми – а чи користуємося для педагогічних потреб іще тією, кількасотрічної давности? Відтак запропонована навчальна парадигма має в Україні менші, ніж деінде, шанси спричинитися до «інтелектуальної провокації» (автори передмови вжили таку характеристику ) не так через оті дев’ять років давности, як через сумнівну готовність вітчизняної педагогіки «дивитися в осердя» своїх проблем. Адже навіть якщо книжка на зразок цієї здатна породити нові думки про шляхи сучасної освіти – попри деяку однобічність у настановах, – вона потребує критичних і зрілих читачів, які усвідомлюють глибину потрібних змін і, навіть більше, не бачать тим змінам жодної життєздатної та морально прийнятної альтернативи.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!