Арутюн Улунян. Новая политическая география. Переформатируя Евразию. Историзированные зарубежные геоконцепты. Конец XX – начало XXI в.

Сергій Гірік ・ Лютий 2014
Москва: ИВИ РАН , 2009.

Російський історика Арутюн Улунян робить спробу розглянути низку реально модерних (але історизованих, тобто обґрунтованих шляхом взорування на дійсні чи гадані зразки з минулого) наднаціональних геоконцептів.

Автор намагається охопити всі варіянти історизованих концепцій перегляду політичної мапи Евразії, зактуалізовані на зламі століть. Серед них є окремі сюжети, знайомі пересічному українському гуманітареві: про різноманітні погляди на проблему відокремлення европейського простору від азійського, концепції територіяльних змін у Центрально-Східній Европі (і взагалі окреслення цього аж надто розмитого поняття) та на Балканах. Серед іншого розглянуто й такі специфічні концепції, як «Велика Албанія», «Велика Сербія», «Велика Македонія», «Велика Румунія» (із залученням української частини Буковини та Бесарабії) тощо.

Не менше зацікавлення викликають теми, які давно є предметом пильної уваги західної академічної спільноти, але в Україні поки що відомі мало: концепти «Великого Турану» (що охоплює території фіно-угорських і тюркських народів), тюркізму, об’єднання фарсомовних етнічних спільнот («Земля Ірану», «Великий Хорасан»), проведення кордону між Середнім і Близьким Сходом, уточнення змісту поняття «Центральна Азія» тощо.

Не залишено без уваги й такі новітні інтеґраційні проєкти, як ГУАМ чи Організація чорноморської економічної співпраці, хоча їх «історизованість» є очевидно натягнутою.

З потоку російських публікацій на теми політичної географії та геополітики цю працю виділяє передусім її незаанґажованість. Автор розглядає геоконцепти, що стали предметом його дослідження, підкреслено об’єктивно, подеколи навіть по-об’єктивістському, тож його демонстративне дистанціювання від теми іноді робить виклад дещо засухим. Справляє враження солідна джерельна база: Улунян опрацював значний масив малодоступних публікацій грецькою, румунською, болгарською, сербською, турецькою та іншими мовами. Безперечний інтерес становить ілюстративний картографічний матеріял до книжки, хоча, щоправда, доводиться нарікати на якість поліграфічного виконання мап.

Серед вад монографії про «переформатування Евразії» варто зазначити певну неповноту тематичного охоплення: поряд із розглянутими темами дуже хотілось би прочитати опрацьований на такому ж рівні матеріял про конструювання геоконцепту – чи геоконцептів – Кавказу (хоч це й проблематично з огляду на сучасну політичну ситуацію в РФ) або тих, що відводять центральне місце далекосхідним країнам.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!