Уклали Людмила Туровська, Лада Василькова. Нові слова та значення. Cловник

Оксана Тищенко ・ Квітень 2012
Київ: Довіра, 2008.

Стрімкої динаміки лексичних змін у сучасній українській мові не помічає сьогодні, певно, лише той, хто не спілкується нею взагалі. Тож не дивно, що відтворення цих змін є об’єктом пильної уваги філологів, зокрема словникарів. Чинниками такого опрацювання є потреба виробити мовну норму, теоретичні дослідження в усіх галузях мовознавства, насамперед, у лексикології, фразеології, словотворі, граматиці тощо, скласти фундаментальні словники мови. А для широкого загалу – це, насамперед, можливість з’ясувати, уточнити значення того чи того слова або словосполуки.

До нових праць, автори яких ставлять перед собою такі завдання, долучився ґрунтовний словник тлумачного типу, що його уклали термінологи Інституту української мови НАН України Людмила Туровська та Лада Василькова на основі мови сучасних медій – щоправда, на жаль, не подавши списку використаних джерел, який міг суттєво підсилити ілюстративний ресурс видання.

Опрацьовуючи лексику, досі не зафіксовану в словниках, авторки в традиційному алфавітному розміщенні пропонують загальновживані, зокрема розмовні, одиниці (маршрутка, ремікс, чипси, котедж, мобільний), нормативні загальнонаукові та міжгалузеві терміни (новація, реципієнт), вузькогалузеві (мотрис, мерчандайзер, рамбус тощо), зокрема складені слова (шоу-балет, шоу-бізнес, стадітур, он-лайн-маркетинг), абревіятури (СОТ, ПК, МСУП). До реєстру введено як власне нові слова, наприклад, українознавство, так і оновлені семантично й функціонально: миша, чайник, умовчання, укладач. Хоч можна дискутувати з приводу деяких тлумачень (гламур, гламурний тощо), імпонує підхід до подання скорочень: окрім прямого їх розшифрування подано додаткові роз’яснення.

Одразу впадає в око переважання іншомовних слів, хоча кількісний і якісний розвиток сучасного лексичного фонду української мови відбувається не лише шляхом запозичення й адаптації. Така «іншомовність» словника, певно, зумовлена зосередженістю саме на проблемі реґулювання термінопотоку в українських ЗМІ, про що сказано в передмові й на що варто було б указати в підзаголовку праці.

Описуючи особливості зміни слів, авторки логічно зауважують найпроблемніші випадки: закінчення -а/-у в родовому відмінку іменників чоловічного роду (рингтон, – у, рієлтор, – а), невідмінювані слова (ретрошоу, невідм.). Корисним є також ремаркування галузеве (архіт., рел., ек., хім.) та функціональне (розм.). Цікаво було би відстежити спеціяльними позначками оновлені слова, які розширили або змінили значення чи сферу вжитку (камуфляжний, власність, гастролер, ринг, кодувати тощо).

Ретельне, теоретично обґрунтоване, методологічно виважене й практично виправдане дослідження придасться всім, хто потребує інформації про нові та оновлені слова, вживані в сучасних засобах масової інформації.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!