Даніель Кельман. Обмірювання світу. Роман

Юлія Бентя ・ Лютий 2015
Львів: Піраміда, 2013.
З німецької переклав Володимир Кам’янець

Даніель Кельман, якому на початку 2015 року сповнилося сорок, опублікував перший роман «Beerholms Vorstellung» («Магія Бергольма») у двадцять два роки. Наступні романи (всього їх шість) з’являлися спочатку щороку, згодом — щодва роки, і лише для двох найновіших — «Ruhm» («Слава») та «F» — Кельманові знадобилося трохи більше часу. Проте навіть на тлі такого успіху випадок «Обмірювання світу» (2005) є унікальним: понад сорок перекладів, продаж чотиримільйонного накладу лише в Німеччині та захоплені відгуки критиків у найавторитетніших медіях.

Роман переповідає хроніку життя (напівсправжню і, звісно, напіввигадану) двох видатних німецьких просвітителів межі XVIII–ХІХ століть: природознавця-енциклопедиста Олександра фон Гумбольдта і математика-астронома Карла Фридриха Ґавса. Першому, аби «обміряти світ», знадобилися роки небезпечних подорожей по всьому світу. Другий здійснив революційні наукові відкриття ще в юнацькі роки, не виходячи з дому, спираючись лише на власні уяву, розум та розрахунки.

Кельман наповнює оповідь лагідними іронією та гумором. Їхню потенційну гостроту згладжує авторське переказування діялогів та стилізоване під старовину безлапкове оформлення прямої мови («Дивно це все й несправедливо, сказав Ґавс, типовий приклад безпорадної випадковости існування, народжуєшся в якийсь час і приречений на нього, хочеш того чи ні»).

Письменник повторює, що не варто недооцінювати відмінності між людьми різних націй, що жили в різні часи. Цю тезу якнайкраще доводять кумедні сентенції та забобони з минулого. «Контакт з темрявою — це частина змужніння, хто не пізнав метафоричного страху, той ніколи не стане німцем», — говорить мажордом Гумбольдтів. «Ніхто не їхатиме через півсвіту, щоб обмірювати землю, яка йому не належить», — упевнені меркантильні знайомі Гумбольдта і його поплічника Бонплана. Із низки епізодів можна скласти колекцію «дослідницьких неврозів»: «Пагорб, про який не знаєш, яка його висота, ображає розум і змушує його непокоїтися. Не визначаючи щоразу місця свого перебування, людина не може просуватися вперед»; «Цей нікчемний чоловік анічогісінько не дослідив, сказав Гумбольдт. Це так само, якщо сказати, що пташка досліджує повітря чи риба — воду»; «Книжки без чисел його непокоять. У театрі йому завжди було нудно».

У романі немає викривального патосу людських слабкостей, як і прагнення увічнити класиків «у бронзі» разом із приховуванням усього, що виходить за межі правильного образу. Цей текст може правити за добрий приклад «альтернативної історії» і зразкового ставлення до національних геніїв — по-справжньому небайдужого, живого, вдумливого та винахідливого.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!