Сергей Лущик. Одесские «Салоны Издебского» и их создатель

Степан Захаркін ・ Лютий 2007
Одесса: Студия «Негоциант», 2005.

Скульптор Володимир Іздебський (1882, Київ – 1965, Нью-Йорк) прожив довге життя, але в історії культури залишився 27-річним організатором інтернаціонального «Салону» – пересувної виставки модерного живопису і графіки, яка стала свого часу небуденним явищем мистецького життя Російської імперії, зокрема України. Виставка ця, що побувала в 1909–1910 роках в Одесі, Києві, Санкт-Петербурзі та Ризі, була першою масштабною спробою безпосередньо познайомити тамтешню публіку з найновішим лівим мистецтвом Заходу – фовістами, експресіоністами, майбутніми кубістами. У виставці взяли участь Матис і Вламінк, Марке і Русо, Кандинський і Брак, як і їхні однодумці в Росії (головно художники «Бубнового валета»). Другий «Салон», відкритий рік по тому, був подією локальнішою: його міжнародний статус був радше номінальним, а маршрут обмежився півднем України (Одеса, Миколаїв, Херсон). Але й цього разу організатор зробив ставку на аванґард: серед експонентів були Машков і Фальк, Ґончарова і Лєнтулов, Екстер і Татлін. На диво, в імперській провінції модернізаційний проєкт Іздебського мав успіх: маніпулюючи смаками публіки, організатор «Салонів» свідомо «розбавляв» експонентів-аванґардистів зрозумілішими обивателеві постімпресіоністами чи художниками «Світу мистецтва» і тим забезпечував прихильність загалу і «жовтої» преси. Ґурмани ж прощали Іздебському вимушене сусідство Брака з Лансере, і, либонь, не один київський чи одеський інтеліґент, чия молодість припала на ті роки, міг би повторити слідом за киянином Бєнєдіктом Лівшицем: «Виставка Іздебського відіграла вирішальну роль у зламі моїх мистецьких смаків і знань».

Одеський краєзнавець Сергій Лущик у книжці, що підсумовує його довголітні студії, створив перше монографічне дослідження біографії Іздебського й історії «Салонів». Його аналіз, опертий на вивчення преси й архівів усіх міст, де побували «Салони», якісно відмінний від праць попередників, побудованих здебільшого на місцевому матеріялі. Особливо цікаві розділи, що стосуються атрибуції експонатів і їхньої дальшої долі. Разом з іншими яскравими сторінками книжки вони роблять її однією з найкращих джерелознавчих студій в українському мистецтвознавстві останніх років.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!