Марко Павлишин. Ольга Кобилянська: прочитання

Роксоляна Свято ・ Вересень 2010
Харків: Акта, 2008.

«Чому, властиво, ми читаємо Кобилянську?» – запитання, яким починає своє дослідження відомий австралійський україніст, може здатися трохи провокативним – таким собі невинним заграванням із власним читачем, який, либонь, і сам мав би знати відповідь. Та насправді жодних провокацій тут немає. Авторові йдеться лише про означення власної дослідницької стратегії, базованої на уважному й неупередженому перечитанні «канонізованого» тексту Кобилянської, сформованого не лише сукупністю її доробку, а й понад столітньою традицією літературознавчих і довколалітературних інтерпретацій життя і творчости письменниці. Неупередженість Марка Павлишина є до того ж напрочуд етичною: автор лишається делікатним навіть (і насамперед) у тлумаченні її приватного життя (в тому числі в докладно задокументованому описі найбільшої сюжетної інтриґи книжки – любовної лінії, пов’язаної з Осипом Маковеєм).

Крім усього іншого, книжка є найповнішим із сучасних «ольгознавчих» досліджень. У шести розділах зроблено спробу розглянути шість чи не найдискутивніших аспектів її біографії та творчости. Й у кожному авторові вдається зробити якесь «маленьке відкриття» – запропонувати новий погляд на певні тексти або ж узагалі знайти нову відповідь на старі запитання. От хоч би «питання ідентичности» в першому розділі. Павлишин послідовно й арґументовано деконструює версію про те, що «іскра національного обов’язку», запалена Окуневською та Кобринською, була чи не єдиним арґументом, який спонукав Кобилянську не піддатися на «приманливі спокуси “німеччини”» й перейти в україномовну літературу. Чи, скажімо, з’ясування прямих і опосередкованих впливів Ніцше та дарвінізму на її світогляд. Перепрочитує Павлишин і канонізований у радянському літературознавстві роман «Земля», ставлячи під сумнів головну сюжетну колізію – можливого чи неможливого братовбивства. Не лишається поза увагою й один із пізніх прозових творів «Апостол черні»: автор і тут прямує ad fontes, аби спростувати уявлення про роман як «незрілий» і не вартий читацької уваги. Й нарешті, досі не публікована новела «Доля» – певно, найавтобіографічніший із художніх творів Кобилянської – у своєрідний спосіб продовжує розділ про її стосунки з Маковеєм і в зовсім іншому світлі показує особливості її характеру й життєві настанови.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!