Джошуа Рубінштейн. Останні дні Сталіна

Олег Сидор-Гібелинда ・ Жовтень 2018
Харків: Фабула, 2018.
Переклад з англійської Дар’ї Святенко

Заявлена в назві тема інтриґує, та її побіжно розглянуто в трьох перших розділах. Головну проблематику викладено у наступних розділах, яких усього сім. Зміст зводиться до аналізу чергового політичного спектаклю, що його перед Заходом улаштувала совєтська влада, демонструючи свій «новий ліберальний курс» (термін узято з іншої історичної реальности заради унаочнення деяких тенденцій епохи). Утім, себе вона при цьому дурила не менше, аніж Захід: знетямлена, перелякана тим, що коїться перед її носом, у власній країні та країнах соцтабору, які зробили надто поспішні висновки з цього «нового курсу».

Джошуа Рубенстейн сорок років досліджує нещодавнє минуле Країни Рад. І в цій книжці, присвяченій начебто другорядній, позірно ефектній темі, – ще б пак, історія тривала якихось пів року, а далі все повернулося на знайомі кола, – автор не знижує планки. Із біографічної анотації дізнаємося про копітку роботу історика в архівах комуністичної партії та КҐБ, але зі сторінок постає ще один цікавий історичний ресурс. А саме – спогади сучасників, «живі мемуари» посвячених, щасливців, які вижили і не втратили пам’яті. Серед них не конче самі свідки історії, а їхні родичі та друзі, приміром, друг Васілія Ґроссмана – Сємьон Ліпкін, друг Іллі Ерєнбурґа – Боріс Бірґер, донька Єлєни Боннер – Татьяна Янкєлєвіч та інші. Звідси несподівано живий, безпосередній характер оповіді, яка – з урахуванням офіційного статусу гіперподії – могла би виродитися у сухий переказ офіційних джерел. Це – «книга людей», колаж безлічі голосів, які гукають не так про жахливі негаразди довкола, як про незгоду з усталеною опінією, що її їм нав’язує влада, хай навіть така незгода коштує сміливцям десяти років таборів (за два роки їх, утім, випускали на волю, додає автор, а комусь узагалі пощастило оминути арешту). Дев’ять крамольних опіній – зазвичай удавано-цинічних реакцій на смерть Сталіна – найсильніші на сторінках історичного дослідження. Та автор не обмежився ними (до вже згаданих додамо оповіді про долі музикантів, змушених цілодобово, майже безперервно, грати на похороні Сталіна), а зробив цілком зрозумілий наголос на голосах «свого кола», тобто іноземних громадян, які тоді мешкали в СССР або ж спостерігали події, що відбувалися у ньому на початку – в середині 1953 року.

І тут іще одна несподіванка, крах іще одного міту: міту безжальної «залізної завіси». Захід, виявляється, відгукувався на події в СССР мляво, не на часі церемонійно, непотрібно-ввічливо. Просовєтські симпатії сусідили з фантастичними домислами, наївні ілюзії – з брудненьким розрахунком. Навіть Трумен ситуативно висловив стриману приязнь до «дядечка Джо», назвавши його «порядною людиною»; лондонський «The Times» приписав Сталінові «почуття часу в цілому чудове», а «The New York Times», зіставивши його з Черчилем, приписує Сталіну «поєднання хитрості й талану», – і тут уже не витримує сучасний історик: «Сталін насправді поводився як бовдур» (свого часу хіба що Тіто спромігся на блискучий слоґан «найбільшого диктатора у світі», але врахуємо його особисту образу на Кремль, який затаврував юґославського лідера як фашиста). Контрастом до цієї, скажімо так, злочинно непродуманої стратегії реаґування був імпульсивний вчинок «простих вашинґтонців», які радісно вивісили у вітрині свого ресторану запрошення скуштувати безкоштовний борщ «із нагоди свята», тобто смерти тирана. Дізнаємося про це зі світлини – образ, красномовніший за сотні оповідок про гіркі сльози, пролиті з цього приводу, щоправда, за іншим боком «завіси». Сподіватимемося, таких оповідок значно поменшає після прочитання цікавої книжки Рубенстейна.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!