Ральф Дутлі. Остання подорож Сутіна

Юлія Ємець-Доброносова ・ Квітень 2018
Чернівці: Видавництво 21, 2017.
Переклад з німецької Христини Назаркевич

Це перший роман швайцарського есеїста, перекладача й лірика Ральфа Дутлі, знаного передусім як упорядника й перекладача творів Осіпа Мандельштама німецькою мовою і дослідника творчости поета. Ориґінальність підходу до написання реально-уявного біографічного роману визначає прискіплива увага до композиції і архітектоніки різних ліній оповіді. Дутлі вдається до гри з різними родами літератури: окремі фраґменти його роману скидаються на вдалий синтез мікромонодрам, новел і віршів у прозі.

Художник-експресіоніст Хаїм Сутін був яскравою персоною в мистецтві першої половини ХХ століття. Він походив із багатодітної єврейської родини з Білорусі. Після нетривалого часу навчання в Мінську та Вільнюсі потрапив до Парижа, де й розпочалася його велика подорож до світу неймовірних і болючих картин, із яких часто прозирає смерть. У романі є чимало сторінок, присвячених кольорові у житті Сутіна, причому Дутлі майстерно показує, як полювання за кольорами (чи за кольором) стає водночас і нав’язливою ідеєю, і способом звільнитися від спогадів, і засобом осягнення себе, і навіть психотерапією творчістю, яка не допомагає звільнитися від важких спогадів. Творчість Сутіна постає як серія екзистенціяльних переступів – мимовільних і свідомих, болісних і радісних, швидких і повільних.

У тексті змальовано останні дні життя художника, який у Франції, що її окупувала нацистська Німеччина, уникнув потрапляння до табору смерти як єврей чи ув’язнення або страти як представник «деґенеративного» мистецтва. Сутін помирає від виразки шлунка, і його остання подорож – шлях до лікарні.

Вмирання, тілесне страждання, біль, вразливість людської істоти – найвиразніші теми тексту, але ними його сенс не вичерпується. Так само, як не вичерпується й осягненням психологічних підстав творчости, вишуканою феноменологією художнього образу або осмисленням стосунків між різними митцями і взаємного впливу їх одне на одного. У романі є виразна і пронизлива лінія: уявна подорож Хаїма Сутіна до його тяжкого дитинства й молодости в Мінську та Вільнюсі, а потім – перших років у Парижі.

У романі багато епізодів, у яких беруть участь реальні особи з життя художника, та й контекст, що його описує автор, те, як він змальовує міста, місця, простори, робить текст живим, і він пульсує реальними враженнями. Такими ж реальними, майже відчутними на дотик, є сюрреальні епізоди Сутінових зустрічей-розмов із Доктором Богом з майбутнього, рабином із дитинства, примарною жінкою. Колізії Сутінового життя оповідають різні персонажі. Ці голоси творять поліфонію, в якій оформлюється думка про неоднозначність самоактуалізації особистости в мистецтві та культурі, про роль Інших і внутрішнього Іншого.

Роман є водночас романом і про витоки творчости, і про неможливість їх остаточно визначити. Символ подорожі, винесений у назву, в тексті і розкрито, і проблематизовано. Твір сповнено і гуманістичних натяків, у ньому йдеться про минуле і майбутнє. Неуникною темою в романі є перехрестя культур, на якому опиняється Сутін, і ці культури проходять крізь його єство та життя. Ескізний опис культури побутового і релігійного життя єврейської громади початку ХХ століття і культура міжвоєнної паризької мистецької спільноти, культура імперії та культура республіки часто виводять Дутлі на осягнення дражливої грані культури і політики, хоч це і не є предметом його письменницької уваги.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!