Микола Рябчук, Екарт Штратеншульте, Вероніка Присмаєр-Ткоч... Osteuropa

Юлія Бентя ・ Березень 2012
2011, № 11. Partnerwahl. Von Nachbarschaften und Machtkämpfen

Юлія Тимошенко, чий портрет серед інших чотирьох потрапив на обкладинку випуску «Osteuropa» під назвою «Вибір партнера», стала також головною героїнею першого матеріялу числа – статті політолога, члена редколеґії часопису «Критика» Миколи Рябчука «Будильник. Україна, ЕС та випадок Тимошенко». Автор пише, що засудження колишньої української прем’єрки не мало би дивувати ЕС. Кожну зовнішню зміну у форматі українського уряду Брюсель сприймав як реформу, – тож не дивно, що у тому ж дусі зінтерпретовано й політичні репресії. Але якщо Брюсель хоче запобігти появі наступних авторитарних режимів на східному кордоні ЕС, висновки треба зробити вже сьогодні.

Уроки Східного партнерства вивчали Екарт Штратеншульте та Вероніка Присмаєр-Ткоч, узагальнивши їх у статті «Чим менше, тим краще». Жодна красномовна риторика саміту Східного партнерства у Варшаві (вересень 2011 року) не змогла прикрасити факти. ЕС та держави-партнери незадоволені одне одним, настав час переоцінок. Автори вважають, що програма має сконцентруватися на державах, справді зацікавлених в европеїзації, а саме на Молдові та Грузії.

Райнгольд Фетер аналізує парламентські вибори жовтня 2011 року у Польщі («Другий шанс Туска»). Вони показали, що більшість польського суспільства прагне жити у сучасній країні, яка може впливати на Европу, а запорукою цього вважає Дональда Туска та його партію «Громадянська платформа». Однак треба враховувати, що частина виборців голосувала за Туска лише тому, що не хотіла повернення до влади націонал-консерваторів Ярослава Качинського та його евроскептичної партії «Закон і справедливість». Здивував успіх ліберального антиклерикального Руху Палікота, що приваблює головно молодих виборців.

Іще одні парламентські вибори пройшли 2011 року в Латвії. Там суттєвого успіху досягли політичний союз «Центр згоди», що його підтримує більшість російськомовного населення, та партія колишнього президента Валдиса Затлерса, пише Юрис Розенвальдс («Етнос і демос»). Результати голосування поставили етнічну еліту перед вибором: обстоювати монополію влади – чи відкрити державний апарат для російськомовного населення, на що вона не наважилася.

Карін Роґальська («Підтримка гри у багаторівневій системі») досліджує причини, через які збанкрутував уряд Словаччини. Генрик Альф та Матіас Шмідт («Шовковий шлях 2.0?») аналізують торговельне партнерство між Казахстаном, Киргизстаном та китайською провінцією Хіньян.

У дописі «Путч проти Ґорбачова» Іґнац Лоцо згадує, як у серпні 1991 року до влади прийшов Боріс Єльцин і СССР було остаточно зруйновано. Натхненником путчу, який мав на меті запобігти підписанню угоди про децентралізацію СССР, був голова КҐБ Владімір Крючков. Заколотники не змогли визначитися, чи застовувати зброю проти демонстрантів, і це призвело до колапсу.

Ще одна «ретроспектива» – шкільні підручники з історії. Ліляна Радоніч у статті «“Наші” герої, вороги, злочинці» ділиться спостереженнями про те, як хорватським підліткам викладають Другу світову війну. 2006 року Хорватія затвердила навчальний план, що заохочував досліджувати історичні джерела і закликав до дискусії про «культурні досягнення» усташів. Цей навчальний план зберігав чинність у переддень вступу країни до ЕС. Утім, школи мали на вибір чотири підручники з історії: від тих, що вульґаризували націоналізм і праворадикальний режим усташів, до критичних, вдумливих текстів, що пропонували різні його інтерпретації.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!