Борис Бельґе, Кляус Ґества, Єнс Нідергут, Іґорь Полянський, Симон Доніґ, Франк Дитман, Андреас Ніферґельт, Люмініта Ґатежель, Штефан Родевальд. Osteuropa, 2009, № 10

Юлія Бентя ・ Вересень 2010

Портрет Юрія Ґаґаріна з радянського плаката, перенесений на обкладинку «Osteuropa», прозоро натякає, що в цьому числі йтиметься про технічний проґрес у XX столітті, а саме про роль науки і техніки у Холодній війні. Добірку статтей відкриває дослідження Бориса Бельґе та Кляуса Ґестви про метеорологію, мобілізовану на військову службу («Війна з погодою та кліматичні зміни: метеорологія в Холодній війні»). Слава Ґеровіч зіставляє розвиток кібернетики в США та в СРСР («Управління світом: кібернетика у Холодній війні»). Холодна війна встановила безліч перепон у діяльності міжнародної наукової спільноти, поставила під загрозу її автономність, констатує Єнс Нідергут («Невизначена спільнота? Наукова спільнота у Холодній війні»), адже комуністичні держави розглядали науку лише як засіб політичної боротьби.

Один із найбільших тогочасних каменів спотикання – генетика. У розвідці «Мрія про те, щоби стати трохи іншим: лисенковщина та політичні значення спадковости» Іґорь Полянський наводить приклади «ідейної спадковости»: СРСР оголосив генетику спадком німецьких націонал-соціялістів, тоді як Захід у радянських дослідженнях спадкових рис та виведенні «нової людини» також убачав прикмети расового добору. В центрі уваги Симона Доніґа – процес технічної автоматизації в НДР 1960-х років («Рольова модель та класовий ворог: Сполучені Штати та комп’ютерні науки Східної Німеччини 1960-х років»). Зазвичай совєтизацію та американізацію вважають супротивними процесами, але цього разу Москва підтримала масштабний транснаціональний проєкт ESER (стандартизована система електронних комп’ютерів), хоч і пильнувала, щоб разом із технологічним трансфером до НДР не прослизнула західна ідея. Фактично залізна завіса стала прозорою у 1977 році, коли вперше було встановлено інформаційну мережу між комуністичним та капіталістичним світами, пише Франк Дитман («Технології проти конфлікту: як дані мережі проникли через залізну завісу»). Перша мета комп’ютерних мереж була суто наукова: стимулювати міжнародні дослідження і створити інформаційну базу. Ідею вдосконалення суспільної організації розглядали як супровідну, проте саме вона сьогодні диктує правила гри у віртуальних мережевих інтернет-спільнотах.

З обкладинкою часопису пов’язана стаття Кляуса Ґестви «“Колумб Космосу”: культ Юрія Ґаґаріна». Ґаґарін сформував міт про усміхненого радянського героя, й офіційна Москва до сьогодні використовує його задля консолідації російського суспільства.

Власне політики у Холодній війні було дуже мало, – таке провокаційне твердження висловлює Андреас Ніферґельт у статті «Шахова комбінація у Холодній війні: зона контакту між Сходом та Заходом». Правила гри у шахи – ось що диктувало кожний наступний крок у змаганні комп’ютерних технологій, у фундаментальних дослідженнях тощо. Ба більше: автомобілізація соціялістичних країн – це наслідування капіталістичної моделі споживання, вважає Люмініта Ґатежель («Соціялістичний фольксваґен: трабант, лада й дачія в Холодній війні»). Масовий випуск автомобілів у Румунії та Радянському Союзі став можливим лише завдяки західним ліцензіям, тому така співпраця була своєрідним запереченням залізної завіси. У статті «Швидше, вище, далі: біомеханіка між Заходом та Сходом» Штефан Родевальд визнає, що результати радянських досліджень 1960-х у сфері біомеханіки (так звана виробнича гімнастика тощо) були запозичені навіть американськими роботодавцями, бо виявилися насправді ефективними. Сьогодні це вже галузь науки, яка визначає методи спортивного тренування.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!