Горан Петрович. Острів та інші видіння

Євгенія Гай ・ Серпень 2008
Харків: Фоліо, 2007.

Твори, які увійшли до збірки одного з найвідоміших і найталановитіших сучасних сербських письменників Горана Петровича, належать до різних періодів його творчости. «Оповідка про оповідання», що відкриває книжку, править за своєрідну передмову та дороговказ в авторовому художньому світі. Центром цього світу є слово та уява. Слово у Петровича значуще й майже фізично вагоме – його відчуваєш і бачиш, а відтак тут не можна бездумно розкидати слова чи замінювати їх. Звідси і влучність мови та довершеність стилю – нічого зайвого чи надмірного, натомість елітарність, філософічність і медитативність. Петровичева оповідь неквапна, розмірена – вона розрахована на вдумливого читача, що звик смакувати і сюжет, і мову. Поспішати стало тепер повсюдною звичкою, та письменник знайшов як стримати нетерплячого читача: він розбиває кожне оповідання на розділи, у такий спосіб розставляючи відповідні акценти і шліфуючи думку.

Твори з циклу «Острів та довколишні оповідання» близькі до мітів і притч, а символи та алегорії стають основними авторовими інструментами. Сни тут вагоміші за «яву», а леґенди існують у паралельному до сьогодення вимірі, адже «світ є округлою сунією, що обрамлена розповіддю». Тож не дивно, що Острів можна створити з оповідей та снів.

У решті циклів автор відмовляється від абсолютної умовности хронотопу та героїв. Цикл «Ближні» – це відлуння війни на теренах колишньої Юґославії, трагічні історії окремих людей. Час і смерть стають єдиними вимірами людського життя, в якому так важливо не загубитися.

Збірку завершує цикл «Відмінності», де письменник простежує різницю між справжнім і фальшивим, вагомим і минущим, бажаним і реальним. Для одвічних тем про людську природу та призначення він знаходить нові й водночас надзвичайно прості форми. А відтак через буденні й конкретні картини проглядає космос, вічне та надлюдське. «Можливо, оповідь і є тим єдиним, що ми від створення світу змогли знайти і позначити», – підсумовує автор, але, кажучи «можливо», уникає категоричности. Картина всесвіту намальована на полущеній стелі, Богородиця не знає, хто вона насправді, а Бог не чує музики – сучасний світ неможливо пояснити традиційними координатами. Закінчує цей цикл і збірку оповідання «Між двома сиґналами», що стає антитезою до попередніх текстів і пересторогою: якщо раніше центром світу були слово та уява, то нині це місце посіли телевізор і бездумність. Тому Петрович залишає читачеві багато місця для інтерпретацій та роздумів. Це книжка, яку цікаво перечитувати, та тексти, які ставитимуть читачеві щоразу нові запитання.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!