Світлана Маховська. «Ой з-за гори старостоньки…»: Весільні традиції Слобожанщини кінця ХІХ — початку ХХІ ст.

Анна Кудінова ・ Листопад 2016
Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, ПП «Фоліант», 2014.

Монографія молодої етнологині Світлани Маховської, видана за сприяння Фонду Катедр Українознавства Гарвардського університету, має на меті комплексно проаналізувати весільні традиції Слобідської України кінця ХІХ — початку ХХІ століття і зберегти пам’ять про респондентів дослідження. Маховська також проводить компаративний аналіз елементів слобідського і західноукраїнського весілля, українського і російського варіянтів весільного обряду.

До етнографічного реґіону «Слобожанщина» дослідниця віднесла всю Харківську область, південно-східні райони Сумської та північні райони Донецької і Луганської областей. Підґрунтям для наукової розробки такого етнографічного районування є кордони колишніх козацьких слобідських полків. За обрядовістю авторка виокремила три зони Слобідської України: західну (південно-східні райони Сумщини, крім частини південних районів, які межують із Харківською областю); центральну (Харківська область, окрім берегів річки Оскіл, північ Донеччини); східну (північ Луганщини). Показано варіянти назв весілля у різних частинах Слобожанщини («свадьба», «свайба», «свальба»), місцеві назви весільних чинів і деревець, локальні та перехідні зони весільної обрядовости тощо.

Принциповою є наявність у монографії п’ятнадцяти авторських карт, що стосуються 1930–1980-х років. На мапах авторка позначає сорок шість точок експедиції: населені пункти від Сум до Луганська охоплено рівномірно, що дало науковиці змогу системно проаналізувати особливості реґіону.

Концепцію структури весілля авторка будує на тезах Федора Вовка. У таблиці схематично зазначає стадії весілля: обрядовість старост, власне весілля. Дослідниця стверджує відсутність згадок про традицію давати гарбуз, датованих кінцем ХІХ — початком ХХ століття, але про її поширення від середини ХХ століття в Луганській, Донецькій та Харківській областях. На думку Маховської, саме під час обряду «вареники» наприкінці ХІХ століття вперше зафіксовано вигуки «Гірко!».

Голодомор 1932–1933 років і Друга світова війна стали етапом надлому традиційної української культури, пише Маховська. Коли люди не могли прогодувати свої сім’ї, втрачалися знання про обрядове призначення хліба. Про надлом у культурі свідчить і те, що зменшилося поширення обряду вінчання упродовж кількадесятилітньої боротьби радянської влади з церквою: таїнство здійснювали приховано або воно було відсутнє у весільній обрядовості. До трансформації традиційної культури в результаті надлому науковиця віднесла зміну посагу: якщо до 1930-х років у ньому переважали речі домашнього виробництва, то згодом — промислового (меблі, а від 1960-х років набуває популярности звичай дарувати гроші). «Обряд комори» (перша шлюбна ніч) від 1930-х років теж зазнав змін. Навіть якщо жінка виходила заміж вагітною, свахи засвідчували її цноту. Це було пов’язано, на думку Маховської, з падінням моралі, поширенням урбанізації та цивільних шлюбів. Утім, проаналізувавши зміну весілля на сучасному етапі, Маховська висновує, що традицію повністю не знівельовано.

Наприкінці монографії подано тексти весільних пісень, що їх авторка записала в експедиціях, і дані про інформантів. У виданні вміщено чимало світлин ХХІ століття та 1950– 1980 років. Корисним є зведений покажчик імен, географічних назв та етнонімів.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!