Кристина Курчаб-Редліх. Пандрьошка

Володимир Склокін ・ Листопад 2011
Київ: Темпора, 2010.

Польська журналістка Кристина Курчаб-Редліх чотирнадцять років (1990–2004) пропрацювала в Росії, проте її «Пандрьошка» не є, як можна було б очікувати, збіркою написаних за цей час репортажів. Це радше дослідження з культурної антропології, виконане на підставі включеного спостереження спільноти Інших, – от хіба що тільки авторка, не будучи науковцем, може собі дозволити емоційність, вільний публіцистичний стиль та більшу провокативність оцінок і тверджень, від чого оповідь лише виграє.

Книжка Курчаб-Редліх, як пише вона сама, почалася зі здивування та нерозуміння: чому совєтська, а згодом єльцинівська Росія так відрізнялася від інших колишніх країн соцтабору та західного світу? Звідки береться разючий контраст між витонченістю і привабливістю російської високої культури, блиском і яскравістю російської столиці, з одного боку, та повсюдністю страждання і несправедливости – з іншого? Авторка добре відчуває цю радикальну інакшість, завдяки чому має змогу побачити і поставити під сумнів речі, що їх самі росіяни часто не помічають, уважаючи їх нормою та невилучною частиною звичайного повсякденного життя. З іншого боку, у таких ситуаціях завжди є небезпека піти в іншуванні надто далеко і почати створювати або відтворювати стереотипи, які мало співвідносяться з реальністю. Як видається, Курчаб-Редліх усвідомлює цю проблему, й у більшості випадків не переходить цієї небезпечної межі.

Книжка складається з трьох частин. У першій, що має назву «Життя», містяться спостереження над змінами російської повсякденности протягом 1990-х років, починаючи від сфери побуту, через специфіку міжособистісних узаємин і гостинности, культури відпочинку та святкувань, до аналізу народної релігійности і пов’язаної з нею сакралізації влади. У частині другій, «Досвід», взаємовідносини особистости та влади виходять на перший план. Авторка міркує над причинами традиційної слабкости російської громадянської ініціятиви та громадянського суспільства і всесильности влади, шукаючи пояснення в аналізі феноменів насильства, страху та байдужости, що пронизують російське суспільство на різних рівнях. Курчаб-Редліх переконливо демонструє, що з розпадом СССР ці феномени не зникли, а лише змінили форми своєї присутности.

Останню частину книжки, що має назву «Виживання», присвячено чеченському конфліктові, в якому, на думку польської журналістки, у концентрованому вигляді проявилися усі найгірші риси російської дійсности 1990-х років. Спираючися на особисті спостереження та інтерв’ю, взяті у чеченців, Курчаб-Редліх на мікрорівні окремих людських доль змальовує жах та безглуздість того, що відбувалося в республіці протягом Першої чеченської війни та перших повоєнних років.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!