Василь Махно. Паперовий міст. Вірші 2015–2016

Юлія Ємець-Доброносова ・ Грудень 2017
Львів: Видавництво Старого Лева, 2017.

Збірка поезії демонструє розмаїття граней лірики, за якими можна пізнавати сутність ліричного ставлення до дійсности. Винесений у назву образ паперового мосту є ключем до багатьох смислів у віршах і загалом до повідомлення, що його несе збірка. Василь Махно вправно з’єднує міста, континенти, місця мандрівок чи випадкові пункти призначення персонажів.

У збірці — два розділи. У першому, однойменному з книжкою, є багато мостів між містами, мандрівок простором і в часі, звернень автора до історії власного роду та історії країн, народів, місць. У вірші «Осіннє 1» постає міст між японськими горами і українською Джуринкою, у «В Одесі» — між початком XX і ХХІ століттями, в «Бачити вухом — слухати оком» — між Чортковом і Нью-Йорком, а в «1672: Язлівець» — між цим містечком і Стамбулом. Власне, всі коди доступу до світу і мости між світами у Махна змішують виміри простору й часу, роблячи їх зайвими. Виняткову роль тут відіграє повернення («Гранада, Нікарагуа», «Люблін», «Пам’ятник», «Переходячи бухту»). У цьому розділі є чимало віршів про поезію і художнє письмо. Такі тексти образно щільні, адже автор ніби випробовує різні можливості розуміння парадоксів поетичного висловлювання («З долоні будяка», «Дрізд-чотар», «Після “Паризьких віршів”», «Рядок», «Троянда»).

Другий розділ «Двадцять один вірш про кохання і жодної пісні відчаю» можна означити як ліричний роман у новелах-віршах. Його назва перегукується з книжкою Пабла Неруди (виданою на початку 1920-х років). Отже, від відчаю Махна рятує самоіронія і та сама здатність будувати мости між дійсністю і фантазіями про можливі дійсності. Саме тому в стосунках між реальними Я і Ти раптом проростають альтернативні реальності, яких може бути безліч. Свідченням цього є тексти «Вірш за двадцять шість хвилин», «Лист приятелеві», «Берлін», «У Парижі».

Автор уважний до деталей побуту і вміє поєднати їх у неймовірні комбінації образів («Сакральний хліб», «Дощ у Нью-Йорку», «Маґнолія»). Є в другій частині збірки і постійно повторюваний образ, із яким авторові солодко гратися, — образ лисиці (зрідка — лиса, лисячого хутра, лисячого кігтя). Він супроводжує різні інтонації авторового ставлення до одночасної присутности й невловимости Ти коханої. Водночас усі ці лисиці, що заглядають у сни («Сніг»), йдуть у гори або є голодними («Лисиця»), вермонтські лиси або лисячий десант у місті («З палицею і в окулярах») відсилають водночас і до далекосхідних культур, і до поетового розуміння жіночности.

Махнові вірші впізнавані, адже певні інтонації, способи гри з формою переходять зі збірки до збірки. Відверті повтори можна помітити хіба що тоді, коли йдеться про діялог із самим собою (наприклад, у вірші «Про риб» автор звертається водночас і до себе колишнього, часів книжки «Плавник риби», і до себе теперішнього). Діялогічність переважає у його поезії, навіть якщо позірно в тому чи тому вірші маємо справу із мовленням від першої особи. Особливість віршів Махна — неодмінна присутність адресата, навіть коли його не названо. Проте є чимало текстів, в яких адресата чітко позначено: це Пабло Неруда і Ґарсія Маркес («У Парижі»), Іосіф Бродський («52»), Іван Бунін («В Одесі»). Є тут і низка ледь не побутових діялогів у віршах «Двадцяти пісень про кохання».

У сповненій різноманітних мостів книжці навіть ілюстрації Лесі Квик здаються мостом — між графікою і поезією. Не часто натрапиш на таку делікатність і влучність в ілюструванні поезії. Тонкі, ледь помітні лінії в графічних історіях мисткині здаються безкінечними, а її персонажі, часом позначені лише кількома вигинами, виявляються напрочуд живими, хоч і лірично кумедними. Мінімалізм робіт Квик самодостатній, а не модний. І він вдало монтується із нотками іронії та самоіронії у Махнових віршах, яких стає дедалі більше з кожною наступною його книжкою.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!