Іван Рябчій, Андрій Єрмоленко (упор.). Parasol. Соціальний арт-проект

Марина Полякова ・ Червень 2018
Львів: Видавництво Старого Лева, 2017.

Чотирнадцять текстів українських письменників, художників, блоґерів, громадських діячів осмислюють феномен смерти у різних аспектах: жага до життя, прийняття (чи неприйняття) факту тяжкої хвороби, паліятивна допомога, відчай рідних, прощання з померлим, пам’ять, моральні борги. До збірника увійшли й репродукції робіт сучасних українських художників.

Загалом арт-проєкт, у рамках якого видано книжку, мав на меті привернути увагу до паліятивної допомоги. Наскільки ця тема є важливою для України, свідчить насамперед докладне пояснення того, що це за допомога; до того ж у книжці наведено витяги із законів стосовно неї. Справді, терміни «паліятивна допомога» і «госпіс» багатьом невідомі, незрозумілі, табуйовані, страшні. Про них або не знають, або не хочуть і думати. Однак за ними постає не відчай смерти, а питання якости життя. І питання це не суто медичне, а гостросоціяльне.

Есеї та оповідання у збірнику поєднують художній підхід із публіцистичним. Вони відверті, особисті, але й чітко орієнтовані на тему проєкту. Громадська діячка та викладачка Анастасія Леухіна у тексті «О смерти без суеты» розповідає про прощання з померлою бабусею вдома, без посередництва моргу та ритуальної контори, «спокойное, доброе, светлое прощание с целой эпохой и очень родным человеком». Людину проводжають не чужі, а тільки родина, і це немов відгук домашніх пологів, коли дитинку зустрічають руки мами й тата. Розповідь про інтимне переживання авторка супроводжує планом запровадження у країні системи паліятивної допомоги.

Із думками Анастасії Леухіної перегукується оповідання літературознавиці та письменниці Маріанни Кіяновської, яка згадує прощання з татом: треба до останнього бачити у тяжкохворому людину з мріями, допомагати у реалізації бажань, у прояві емоцій, бо це і є радість життя.

Письменники Сергій Жадан та Юрій Ярема розглядають питання «що таке смерть» із філософських позицій. Жаданові герої – молода жінка, яка от-от має вмерти, її чоловіки, її дитина – дивляться на смерть із цього, «нашого», боку, занурені у земні проблеми. Яремин герой уже осягнув потойбічне, його очі бачать по-іншому.

У творах збірника помітно присутня тема війни. Про неї пишуть Олександр Бойченко, Павло Коробчук, Олександр Михельсон, Юлія Ілюха. Ця травма невіддільна від теми болю та смерти. Для більшости героїв, попри їхній відчай, мерехтить надія. Навіть 19-річний хлопець в оповіданні Юлії Ілюхи, який під обстрілами, у напівзнищеному селі доглядає за бабусею, що вмирає від хвороби Альцгаймера, через свій гнів, через розпач приходить до надії.

Давні греки вважали, що оцінити, чи було життя людини щасливим, можна тільки після смерти. У нашому суспільстві тяжка хвороба і смерть у холодних, бездушних закладах або вдома, без знеболення, без підтримки можуть перекреслити гарні спогади про життя. Проєкт «Parasol» – про те, що так бути не повинно.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!