Упорядник Світлана Ославська. Переселенці. Люди, які не загубили себе

Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Брустурів: Дискурсус, 2016.

Назва книжки якнайкраще визначає статус вимушених переселенців, чиї історії потрапили до видання. Їхній успіх не обов’язково вимірюється матеріяльними речами — він уже в тому, щоб не втратити себе і довіри до світу в умовах вимушених переїздів. Автори розширюють розуміння концепту «успішний переселенець» — такою людиною є не лише бізнесмен, а й, скажімо, священик, який, переживши полон у «ДНР», заснував громадську організацію для допомоги людям, які постраждали від війни. Журналістам, які спілкувалися з вимушеними переселенцями у Києві, Львові та Івано-Франківську, вдалося передати більше, ніж звичну для медій «історію успіху»: вони розповідають про різні досвіди звикання до нового місця проживання. Автори не намагаються героїзувати своїх персонажів, їхні історії озвучено з мінімальними коментарями оповідача, а деякі просто записано від першої особи.

Герої довіряють своїм співрозмовникам і однаково охоче діляться як досягненнями, так і труднощами адаптації. Журналісти звертають багато уваги на те, як переселенці сприймають себе в новому статусі. «Мені було дуже тяжко <…> почати просити. Коли ти цього не робив ніколи, це дуже складно», — говорить чоловік, який пережив нервовий зрив, шукаючи себе на новому місці. «У всіх матеріалах про мене все виглядає інакше, легше, та ніхто не пише про труднощі. Акцент іде на те, що молодці, змогли», — зізнається власниця кафе, яка в буквальному сенсі живе на своєму новому робочому місці.

Героями книжки є і люди, і простір — втрачені міста, про (не)можливість повернення в які часто говорять вимушені переселенці. Крим, Донеччина, Луганщина постають різними з розповідей персонажів: хтось наголошує на «проукраїнськи налаштованих» земляках, змушених залишитися на окупованих землях, а хтось, як-от письменник Олексій Чупа, аналізує події, вдаючись до зіставлень «східняки — западенці».

У книжці показано суспільство в русі, в якому люди вчаться чути одні одних і миритися. Збірник є доброю інструкцією з порозуміння: історії максимально дистанційовано від пропаґанди та будь-яких закликів. Це не тільки розповіді про потребу підтримки та розуміння, а й історії про те, чим збагачується реґіон із появою в ньому нових голосів та ініціятив. Автори текстів книжки є вмілими посередниками між героями і читачами, себто між переселенцями та представниками місцевих громад.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!