«Ї». Перша світова 1914–2014: що далі?

Дмитро Шевчук ・ Травень 2016
2014.
№75

Сторіччя від початку Першої світової війни — це нагода замислитися про причини і наслідки цієї сторінки історії. Ця нагода актуальна ще й тому, що в Україну знову прийшла війна, а у світі все частіше чути голоси провісників нової «великої війни». Саме тому на початку числа Тарас Возняк озвучує тезу, що коли подивитися на історію ХХ століття, це історія однієї війни: «Війну не можна оцінювати тільки від першого до останнього пострілу. Війна має як свою передісторію, так і періоди тимчасового примирення — реалізовуючи формулу Троцького “Ні миру, ні війни” — а потім нове розгортання власне гарячих бойових дій». Тож можна говорити про те, що Перша світова війна розпочалася 1914 року, але її відгомін ми відчуваємо і сьогодні, наприклад, на сході нашої держави. Цей випуск часопису присвячено саме детальному розглядові передумов, перебігу та наслідків цієї Великої війни. Своєрідним вступом до статтей числа є есей Осипа Турянського «Поза межами болю», в якому передано атмосферу Першої світової війни, коли «ідуть живі трупи людей по трупі природи». Текст пронизано гострим відчуттям жорстокости світу й жалем до людства, яке в пеклі світової війни тяжко карається.

У Вознякових статтях розглянуто початки й характер Першої світової війни. Водночас запропоновано розширити поняття Великої війни в Европі, зокрема до часових рамок 1914–1991, оскільки саме 1991 року зникає поділ Европи, який вона спричинила, а тоталітарні й автократичні режими знищено. Возняк висловлює переконання, що, аналізуючи світову війну, слід враховувати й широкий спектр тоталітаризмів та авторитаризмів, що їх вона породила як мобілізаційні ідеології та інструменти, а відтак вони стали девіянтними способами самоорганізації суспільства в умовах війни. При цьому розмірковування про минулі війни є нагодою замислитися про характер теперішніх. На це автор також звертає увагу, зазначаючи потребу зауважувати нові інструменти зневолення й узалежнення, пов’язані, наприклад, з інформаційними війнами.

Андрій Олійник аналізує геополітичні аспекти Першої світової війни. Зокрема, розглядає суперечності між країнами (Францією і Німеччиною, Росією і Австро-Угорщиною) як причини війни. Також він здійснює загальний огляд ходу війни, аналізуючи військові кампанії. Одним із висновків, до яких він доходить, є те, що ця війна закінчилася компромісами й угодами, які не усунули суперечностей між імперіялістичними державами, а ще більше їх посилили. У статтях російського, а згодом радянського воєначальника Андрія Зайончковського розглянуто плани війни, представлено військову могутність обох сторін (при цьому подано детальні статистичні дані, впорядковані в таблиці) і підбито підсумки вирішальних чинників перемог і поразок у цій війні. Автор дивиться на Першу світову війну з перспективи військовика першої половини ХХ століття, роблячи висновки щодо військових стратегій та прогнози про майбутні воєнні кампанії.

У виданні вміщено й декілька статтей Алєксандра Строкова, який розглядає окремі епізоди Першої світової війни: галицьку операцію 1914 року, відступ російської армії з Галичини 1915 року, «Верденську м’ясорубку» 1916 року. Владислав Гриневич порушує питання про ситуацію євреїв в австро-угорській та російській арміях. Хоча до війська було мобілізовано доволі багато євреїв, війна загострила антисемітські настрої в Австро-Угорщині та в Росії, що простежується на прикладі взаємин в арміях. Стаття Вікторії Хітерер зосереджує увагу на погромах, які здійснила російська армія в Галичині. Алєксандр Ватлін досліджує революційні події в Баварії в 1918–1919 роках, а Алєксандр Большаков аналізує ідеї італійського письменника Ґабріеле д’Анунціо, пов’язані з прагненням втілити в життя проєкт аристократичної республіки.

Український вимір Першої світової війни досліджено у статтях Сергія Грабовського, Олега Павлишина та Ярослава Шимова. Україна була одним із основних «театрів» бойових дій, що вплинуло на соціяльні й політичні процеси на її території. Грабовський зауважує, що війна прискорила процес трансформації «із селян у націю». Окрім того, автор досліджує роль українського питання в геополітичних планах того часу. Павлишин звертається до теми модернізаційних змін, які відбувалися на початку ХХ століття. Зокрема, він вивчає календарні реформи в церковному житті українців під час та після Першої світової війни. Шимов прагне провести паралелі між Першою світовою війною та нинішнім військовим конфліктом на сході України, пропонуючи формулу «Бісмарк проти Метерніха» — «Путін проти Европи».

Окрім наукових розвідок, у цьому числі часопису вміщено спогади Штефана Цвайґа про повернення до Австрії після війни та поезію Ґійома Аполінера. Завершують число текст Єгора Гайдара про постімперський синдром, який названо Ваймарським синдромом, а також роздуми Домініка Ґеперта, Зьонке Нейтцеля, Кори Штефан і Томаса Вебера про те, чому винна не лише Німеччина і чому альтернатива «ЕС або війна» є хибною.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!