Василь Махно. Плавник риби

Редакція Критики ・ Жовтень 2002
Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002.

Український поет Василь Махно, що віднедавна мешкає в Нью-Йорку, у новій поетичній збірці розвиває асоціятивно-образний світ, окреслений у попередніх книжках: «Самотність Цезаря» (1994), «Книга пагорбів та годин» (1996), «Лютневі елегії та інші вірші» (1998). Це своєрідний інтелектуальний ландшафт свідомости митця, в якому дещо хаотично перемішано елементи реальности і особистих переживань, що позначені болісним намаганням оприсутнитися як самодостатній творчій одиниці у чужому світі.

Василя Махна знають не тільки за його поетичним доробком: він перекладав зі Збіґнєва Герберта (книжка «Струна світла», 1996), уклав антологію української поезії «Дев’ятдесятники» (1998), опублікував літературознавчу розвідку «Художній світ Богдана-Ігоря Антонича».

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!