Іда Фінк. Подорож

Юлія Ємець-Доброносова ・ Серпень 2018
Львів: Видавництво Старого Лева, 2017.
Переклад з польської Наталки Римської

Іда Фінк народилася в освіченій єврейській родині у Збаражі, вчилася у Львівській консерваторії і після нацистської окупації потрапила разом із родиною до ґета. Як і героїні її «Подорожі», вона з сестрою втекла з ґета і переховувалася до кінця Другої світової війни. Пізніше мешкала в Польщі, а від кінця 1950-х – в Ізраїлі. Тема Голокосту є центральною для її творчости. Письменниця отримала декілька премій, була членкинею Спілки польськомовних авторів Ізраїлю, а її твори перекладено багатьма мовами.

Історія подорожі (а фактично втечі) сестер-єврейок, які видають себе за польок, із західноукраїнського міста до Німеччини, їхнє переміщення німецькими містами і селищами, роботи на заводі і фермах, вочевидь, автобіографічна. Та скільки в тексті документального матеріялу, а скільки вигаданого, знає лише авторка. Художній елемент і композиція твору виразні, життєві колізії зримі, персонажів наділено живою неоднозначністю поведінки.

У тексті є дві подорожі. Перша – сповнена небезпек, багаторазових змін імен та вигаданих історій життя, до яких дівчата вдаються, щоб вижити. Друга (епілог) – подорож-повернення оповідачки за декілька десятиліть після Другої світової війни до міста, де вони із сестрою ледь не потрапили в руки ґестапо. Остання частина книжки скидається на самостійну новелу, але додає текстові важливих нюансів.

Антропологічно і психологічно різні дівчата, із підробними документами – польки, що їдуть на примусові роботи, переміщуються на захід до Німеччини. Декілька разів уникають ув’язнення або відправлення до таборів смерти, двічі їх викривають, двічі вони змушені тікати, ночувати в лісі-полі, переховуватися. У «Подорожі» є декілька яскраво виписаних втеч – з ґета, з міста, з табору робітників, де їх підозрюють і ненавидять дівчата-неєврейки. І поруч із цим постійним існуванням у граничній ситуації, на межі життя і смерти – неймовірна здатність оповідачки помічати красу природи, прикмети різних ландшафтів і міст Німеччини, особливості культури й побуту. Український текст «Подорожі» сповнено таких фраґментів, у яких лексична влучність дає змогу передати естетично й психологічно багаті переживання.

Особливо уважна Фінк до зображення чоловіків і жінок, яких зустрічають сестри: поляків, українок, німців різного походження, рівня освіти і культури, ворожих до євреїв і таких, що свідомо прагнуть їм допомогти або просто роблять вибір, що відкриває сестрам можливість порятунку. Таких персонажів у романі близько двох десятків. Поведінка і мотиви, суперечливість дій і слів деяких із них так і залишаються загадкою (наприклад, дії Шмідта або пекаря-фермера та його дружини; поєднана із лицемірною приязню підлість дівчат у таборі для робітниць). Про подальшу долю одних авторка натякає кількома реченнями, доля інших залишається таємницею.

Жінки і чоловіки, яких сестри зустрічають, працюючи на німецькому заводі і фермах, є різними, і в дівчат із ними також складаються різні стосунки. Серед другорядних персонажів роману трапляються яскраві світлі постаті (Галинка, Стефан, Ґеник). Вражають лаконічні описи коханого оповідачки, Маріяна, і декількох чоловіків, із якими в головної героїні могли би скластися романтичні стосунки. Та поруч із приязню і допомогою – ненависть, підлість, постійна небезпека викриття. Тому Фінк приділяє так багато уваги майже позбавленому емоцій описові побутового антисемітизму, його викривленій логіці й огидній повсякденній практиці.

Власне стосунки Я та Інший, Я і Чужинець, Я і Ворог виявляються головним мотивом книжки. Важливою темою роману є любов сестер одна до одної, взаємна турбота і постійно поновлювана тривога та окреслена ескізно і майстерно любов до батька. Авторці вистачає декількох речень, щоб сказати про суперечливу сув’язь переживань, які охоплюють і навіть паралізують героїню-оповідачку, коли її рідним загрожує смерть, а таких епізодів у романі багато, і їхня психологічна щільність вражає. Не відпускає увагу й екзистенціяльна щільність, якою позначено опис переживань героїні, змушеної заради порятунку грати роль інших дівчат – вигаданих, але таких, що поступово захоплюють все її єство. Зміна імен і пошук знаків, які можуть щось промовляти до людини, що живе під загрозою смерти, – ще один повторюваний у романі мотив, який потребує окремого аналізу.

Український текст «Подорожі» лексично багатий і стилістично гармонійний. Наталці Римській вдалося засобами мови передати відмінності настрою, якими позначено різні розділи книжки. Особливо зазначу, що в композиції роману важливу роль відіграє і своєрідний змінний темпоритм, який супроводжує прискорення або сповільнення перебігу подій. Перекладачка приділила цьому достатньо уваги і зберегла хитку ритмічну гармонію, важливу для «Подорожі».

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!