Жан Жене. Покоївки: П’єса

Редакція Критики ・ Вересень 2002
Львів: Кальварія, 2002.
Переклав з французької Юрій Покальчук

Вистави за п’єсою одного з найпарадоксальніших письменників XX століття Жана Жене «Покоївки» вже понад п’ятдесят років не сходять зі сцен театрів усього світу. У центрі твору – притаманна для театру абсурду проблема загубленої особистости. Дві сестри-служниці, що ненавидять свою добру Мадам, граються, коли тої немає вдома, у господиню та покоївку. Закінчується все тим, що одна із них під час такої гри випиває отруту, призначену для пані.

Кілька років тому львів’яни та кияни мали змогу ознайомитися з театральною версією, що її запропонував Роман Віктюк. Тепер всі охочі зможуть довідатися, чи зважав режисер на поради самого Жене: видавці подали як передмову до книжки авторський текст «Як грати “Покоївок”». А за післямову править розлогий есей «Дзеркальні лабіринти “святого” Жене», в якому перекладач Юрій Покальчук детально знайомить читача з особливостями естетики й життєвою філософією драматурга.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!