Славой Жижек, Павло Альтхамер, Сергій Жадан.... Політична критика. 2011, №1

Максим Карповець ・ Серпень 2011

Поява українського видання «Політична критика» із промовистою темою першого номера – «Політичні наркотики» – збагачує ще одним потужним інтелектуальним феноменом і ринок періодики, і середовище лівих інтелектуалів.

Видання взорується на однойменний польський часопис «Krytyka Polityczna», який існує від 2002 року. Його засновники прагнули відновити традицію польської заанґажованої інтеліґенції, вийти з «лівацького ґета» і здійснити «безпосереднє втілення лівого проєкту боротьби з економічним та культурним включенням». Часопис уможливив появу польських перекладів таких класиків французької лівої думки як Жак Рансьєр і Алєн Бадью, текстів американської феміністки та філософа Джудит Батлер, а також доволі відомого словенського культуролога марксистського спрямування Славоя Жижка. Проте видання не обмежує свою діяльність публікуванням перекладів чи навіть ориґінальних матеріялів, воно активно залучається в сучасне мистецьке, літературне і театральне середовища. Як зазначено у вступі, це «діяльність на перетинах політичного, наукового і мистецького полів, що передбачає усунення штучних поділів між цими сферами». Тепер український читач має можливість ознайомитися з найактуальнішим виданням польської критичної думки останніх років.

У частині «Повторення пройденого» вміщено тексти, що відрефлексовують не тільки сучасний стан лівої політики, а й деякі доволі несподівані теми. Славой Жижек у звичній іронічній манері аналізує невидимі сторони соціяльного буття на прикладі трагедії 11 вересня і світової фінансової кризи. Звісно, філософ віднаходить спільні риси теракту у Нью-Йорку й економічної кризи, вказуючи на оманливий і симулятивний характер обох подій. Cпільність, на його думку, виявляється бодай у подібності промов президента Буша після теракту 11 вересня і з нагоди фінансового потрясіння 2008 року. Не менш цікавою про відголоски минулого у сучасному є стаття Павла Альтхамера «Марш духів». Славомір Сєраковський у розвідці «Дитячі хвороби лівизни» замислюється про доцільність вивчання Лєнінової спадщини. Завершують розділ репродукції мистецької акції Сантьяґо Сьєра про експлуатацію людей капіталістичною системою. Різними абсурдними діями, що їх мусять виконувати робітники, художник намагається проілюструвати крайнощі, на які часто ми йдемо задля поліпшення свого життя.

В обговоренні теми політичних наркотиків політичний простір буття окреслюється через призму залежности, ілюзійности й задоволення. Сергій Жадан метафорично уподібнює політиків до грибів, а Дмитро Гайдук у формі «растаманської казки» іронізує з міністрів. Не менш цікавою є стаття Адама Лєщинського про «культурну війну» Елвіса Преслі з наркотиками, від яких, згідно з поширеною версією, король рок-н-ролу й помер. У соціяльний контекст неоднозначної взаємодії людей і наркотиків занурюється Адам Остольський, а Катерина Міщенко міркує над політикою наркопроєкцій. Доволі несподіваною та інформативною є розвідка Олексія Радинського про вимір «наркотичної теми» в українському кіні.

Наступним тематичним блоком часопису є «Прикладні соціяльні мистецтва». Артур Жмієвський аналізує креативний і практичний потенціял мистецтва, яке сьогодні практично невіддільне від політики. Про це ж ідеться у діялозі Жмієвського із мисткинею Йоаною Райковською «Мистецтво публічної можливости: Як пальма в центрі Варшави впливає на суспільну свідомість?». Яцек і Катажина Адамаси пробують віднайти критерії, за якими можна видрізнити художника від соціяльного активіста, а Йоав Ґрос і Орен Якобовіч звертаються до фукіянської теми нагляду у питанні реконструювання відеокамерами повсякденних окупованих територій.

Розділ «Політика літератури» порушує питання текстуальности. Популярна письменниця й есеїстка Ольга Токарчук, авторка контраверсійного роману «Веди свій плуг понад кістками мертвих» (див.: «Критика», 2011, ч. 3–4, с. 30), аналізує можливості літератури у творенні реальности, зокрема політичної. Засновник «Політичної критики» Славомір Сєраковський міркує над таким класичним постмодерним аспектом літературного твору як іронія, розширюючи й загострюючи феномен. Кінґа Дунін звертається до питання ідентичности у тексті «Крамниця з єврейками: чи можливий літературний Інший?». У прикінцевій частині часопису «З минулого в майбутнє» проблеми лівої політики, історичности та єдности ідей підсумовують у різних тональностях Адріан Пачі, Мацей Ґдула та Міхал Сутовський.

Дебютний випуск «Політичної критики» в Україні вийшов вдалим і різноплановим, а головне – цікавим. Відомі постаті, як-от Славой Жижек, Ольга Токарчук та Сергій Жадан, додали до смислової палітри часопису істотний внесок, однак значення та цінність журналу їхніми текстами не вичерпується.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!