Под редакцией Йоганнеса Поллака, Фрица Загера, Ульриха Сарцинелли, Аннетте Циммер. Политика и личность

Дмитро Шевчук ・ Лютий 2013
Харьков: Гуманитарный центр, 2012.

Міжнародна конференція політологічних об’єднань Австрії, Німеччини та Швейцарії, матеріяли якої покладено в основу цієї книжки, відбулася 2006 року. Основна проблема, яку на ній обговорювали, – роль особистости в сучасній політиці. Помічено, що на ній фокусуються нинішні мас-медії, пропаґуючи ідею зростання персоніфікації політики. Однак цю тему ще мало осмислено в політологічній літературі.

У вступній статті один із редакторів збірника Ульрих Сарцинелі наголошує потребу дослідити те, як політичні актори повинні поводитися, з одного боку, в рамках політичної практики прийняття рішень («демократії прийняття рішень»), а з іншого – в рамках «(рекламно-) презентаційної політики», або, іншими словами, «демократії ЗМІ».

Книжку поділено на п’ять розділів, кожен із яких присвячено окремому аспектові проблеми персоніфікації політичного життя. У першій частині Патрик Донжес розбирає інституційні перспективи політичної комунікації, ставлячи питання про те, чи посада формує особистість, чи навпаки; Дирк Людеке розкриває зв’язок між харизмою, популізмом і персоніфікацією; а Кристина Хан міркує про роль особистости в теоріях влади Мішеля Фуко і П’єра Бурдьє.

Другий розділ присвячено політичній особистості в горизонті взаємодії між приватним і публічним. Детально цю проблему розглядають Клавдія Мюнцинґ, яка досліджує ґендерні стереотипи, що впливають на суспільну думку; Карин Лібхарт, яка зосереджується на проблемі іміджу політиків у мас-медіях; Вінценц Лейшнер, який аналізує феномен політичної дружби, розглядаючи його в контексті неформальних стосунків між політиками та напружености між публічною і приватною сферами.

Третій розділ стосується розгляду персоніфікації політики через призму електорального процесу. На основі емпіричних досліджень автори вміщених тут статтей прагнуть продемонструвати вплив політичних і неполітичних якостей особистостей на рішення виборців: зокрема, Саша Хубер досліджує відмінності у ступені персоналізації парламентських і президентських форм правління; Штефані Опітц та Ґергард Фове займаються вивченням типів особистостей політтехнологів, а Юрґен Штерн аналізує вплив особистости Йошки Фішера на зміцнення позиції Партії зелених у Німеччині.

У четвертому розділі Реґіна М. Янковіч, Інґеборґ Темель, Штефані Байлєр, Тобіас Шульц, Петер Зельб зосереджуються на окремих аспектах політичного лідерства. У п’ятому досліджено особливості зв’язку між особистістю і політикою на прикладі конкретних країн: Італії (Штефан Кепль), Болгарії (Кристіан Автенґрубер) і деяких напівавторитарних режимів (Ніколь Ґаліна).

Зібрані в книжці дослідження дають змогу зрозуміти, що особливості проявлення особистости в політиці за нинішніх умов часто обумовлені технологіями витворення іміджу, й усвідомити це як невіддільний складник сучасного суспільства.

Виданню бракує цілісного концептуального підходу, але беручи до уваги, що це матеріяли конференції, а не монографія, можна, зрештою, сприймати таку його особливість радше як позитив: міждисциплінарність відкриває перспективу дальшого аналізу.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!