Богдан Загайський, Юрій Андрухович, Олександр Бойченко. Потяг 76. 2002, № 1

Редакція Критики ・ Вересень 2002

Теренами українського літературного ландшафту рушив новий «локомотивний проєкт»: «Потяг 76». Потяг – то не просто собі поїзд. «Бо якби йшлося лише про поїзд, то й писалося б: поїзд. А так – потяг. Себто бажання. Або хіть. Словом, лібідо. А лібідо мусить мати об’єкт. Інакше – залізнично – кажучи, станцію призначення. Тож треба рухатися, хоч би й не було чим і куди. Тим більше – є: № 76, “Чернівці–Европа”» пояснюють співредактори Богдан Загайський, Юрій Андрухович і Олександр Бойченко. Відповідно і поділ на рубрики має суто локомотивний характер, ідеться про географічне позиціювання текстів за напрямом руху потяга, що підкріплено в самоозначенні: «центральноевропейський літературний часопис». Слід гадати, що такий топографічний формат видання не в останню чергу зумовлений присутністю великого любителя мітологічних і не мітологічних топографій Андруховича. Відтак, номер відкриває програмовий вірш Віктора Вітнера «Експрес», а далі йде п’ять розділів і «нецензурований додаток». У першому «Czernівці-Станіслаwów» – поміщено добірки поезій Рози Ауслендер, Пауля Целана, Альфреда Ґонґа, Юрія Андруховича й Тараса Григорчука; «Кілька орієнтирів» Олександра Бойченка; інтерв’ю з Василем Кожелянком, який завершив свій «дефілядннй» період і по-новому проявився в оповіданні «Чайна Ейфорія», тут-таки поданому. В другому розділі « Станіслаwów–Lwів» представлено уривки з роману Володимира Єшкілєва «Імператор повені»; «Два безвідповідальні репортажі» Тараса Прохаська; «Упокоєння крилатих душ» Віктора Неборака (інтерпретаційну версію поезії Богдана-Ігоря Антонича «Мертві авта» ); «З “Нового роману”» Юрія Андруховича; «Три оповідання» Тимофія Гавриліва; уривок із роману Юрія Винничука «Весняні ігри в осінніх садах». Третій розділ, « Lwів–Пшеmyśl» пропонує поезії Юлії Гартвіґ та Адама Загаєвського; прозу Анджея Стасюка «Із книги “Дукля”» й «Через ріку»; «Чотири вірші» Йоанни Віховської та один вірш Юрія Андруховича «More than a cult». У розділі «Budapest–Београд–Рашка» помішено уривок з ілюстрованого словника для дітей від п’яти років «Остання “Вікножирафа”» угорського письменника Петера Зилагі; оповідання сербського прозаїка Милисава Савича зі збірки «Хлопці з Рашки». Завершує часопис есей Анджея Стасюка «Опис подорожі Україною» в перекладі Тараса Прохаська («Критика» друкувала його в перекладі Костянтина Москальця – 2002, ч. 1–2) та «нецензурований додаток» Юрія Андруховича «Seven – eleven».

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!