Пантелеймон Куліш. Повість про український народ

Оксана Плаксій ・ Березень 2007
Львів: Літопис, 2006.

Уперше опублікована завдяки неуважності цензора 1846 року в кількох числах петербурзького дитячого журналу, а згодом і окремим виданням, «Повість про український народ» є втіленням радикальних політичних поглядів молодого Пантелеймона Куліша. У цьому першому за 160 років перевиданні текст подано в українському перекладі, а також мовою ориґіналу – російською – зі збереженням тогочасного правопису. Краще зрозуміти історичний контекст і наслідки написання «Повісти» допомагає інформативна вступна стаття упорядника Василя Івашківа.

Призначений, як вказав у підзаголовку сам автор, для дітей старшого віку нарис не перевантажений датами, історичні постаті й події зображено яскраво та однозначно. Українську історію подано насамперед як історію козацтва, історію повстань під козацьким проводом, метою яких було зреалізувати природне право народу на самобутність. До того ж автор прагне запевнити читача в тяглості української державницької традиції та спадкоємності національної історії, а заразом вписати цю історію у світовий контекст, говорячи про Україну як про перепону, що оберігала світове християнство від натиску «невірних».

У «Повісті» дуже чітко виявилося Кулішеве модерне бачення нації. Куліш описує Україну за козацької доби як демократичний устрій, попри всі утиски, яких зазнавав «простолюд»: «За Богдана Хмельницького судові закони жили в устах народу, який виносив вироки, його скликали на невеличкі ради в селах і на важливі – в містах; кожний знав тоді, що він дійсний член нації, кожний обертав у своїй голові політичні ідеї; не обмежувався тільки своєю хатою, своїм селом, містом <...>, і якби тривав такий порядок, що його встановив Богдан Хмельницький, в Україні так само б міцно із власних джерел розвинулась цивілізація, як і в західних країнах Европи».

Кулішеві вдалося витворити дуже цілісну візію, яскравий зразок національного міту, що спирається на образи історичних осіб та описи історичних подій, якими вони закріпилися у фольклорних текстах. Україна козацької доби постає саме тією ідеальною спільнотою, що чудово надається через ідентифікування з нею до творення національної самототожности. Романтичний ореол лицарства, закріплений за козацтвом у фольклорі, перенесено на весь народ, що його Куліш із притаманним патріотичним патосом характеризує як «за поезі .ю та шляхетною вдачею ледь не перший у Европі».

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!