Євген Сверстюк. Приваба вершин і спокуса безодні: промова на випускних урочистостях в Українському Католицькому Університеті

Богдана Матіяш ・ Вересень 2005
Львів: 2005.

Промовляючи до випускників УКУ, Сверстюк звертався до тих непроминальних для нього самого речей, які перетривали випробування часом, концтаборами й довколишньою совєтською дійсністю – з усіма можливими її наслідками, що їх, цілком очевидно, ще доволі довго доведеться долати нинішній молоді. Сверстюк не приходить до неї як ментор – бесідує як рівний із рівними. Вітаючи випускників, Євген Сверстюк роздумує про дар радости й гідности, служіння та безкорисність, урешті про вдячність, які виростають із християнської моралі.

Завершують брошурку ґалерея фотографій із урочистостей і слово Мирослава Мариновича. Не може не вражати цей перебіг розмови зі Сверстюком, що пульсує між двома точками-топосами, які обом промовцям випало пізнати: табірний простір і УКУ. Є якась незбагненна іронія в тому, що цей діялог, розпочавшись у, здавалося б, однозначно вбивчому просторі, перетривав зміну влад та епох і звучить собі далі. Тільки тепер це не просто розмова на двох: до неї дослухаються інші.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!