Оксана Забужко, Дирк Браунс.... Radar / Радар

Інна Корнелюк ・ Грудень 2011
2010.
№ 02

Цей номер часопису не має спільної для всіх авторів теми. Втім, у царині літератури тема завжди залишається всього лишень умовністю: після того, як великий Сартр написав «Нудоту», нудних тем більше не існує. Тим паче, що кожен з українських, німецьких і польських авторів, чиї тексти вміщено в «Радарі», пишучи їх, напевне шукали «тем вічних». А тимчасом, прочитавши журнал, можна переконатися: тексти в ньому – істотно різного калібру. І річ не в тім, що редакторам вдалося поєднати непоєднуване: масове й елітарне, зріле й зовсім юне, майстерне і не зовсім зграбне. «Радар» – наче місто контрастів, виразних, як різниця між літературним процесом «у нас» і «у них», а це якраз те, що не може не впливати на інтенсивність і – зокрема – на якість письма. Одні автори викликають почуття поваги, інші – набагато ширший спектр: від обурення до захвату. І, нарешті, рефлексії, на які надихають далеко не всі з опублікованих у журналі адептів красного письменства.

Якщо говорити без евфемізмів, українські автори у товаристві колеґ із Польщі та Німеччини виглядають не так яскраво, ніж коли б вони самі собі верховодили на літературному олімпі. Навіть цариця й богиня Оксана Забужко, попри всю її силу таланту в «Поверненні до Ґраца», де вона оповідає історію життя чи пак, точніше, історію нездійсненої мрії свого діда, містику міста і про себе, навряд чи затьмарить недозованою собою проникливого персонажа з роману-репортажу «Кафе Авшвіц» Дирка Браунса. В’язень Януш, який приїздить через багато років до Освєнциму, стає німим докором людській історії з усіма її високими законами драматургії та божої справедливости. Здавалося б, що нового можна сказати про концтабори і до яких емоцій апелювати? Браунс – знайшов, як зачепити за живе і вкарбуватися в пам’ять.

Матіас Ґеритц у «Школі риторики для адвокатів» виписує потік свідомости тренера з риторики, який учить юристів аналізувати мову власного тіла. Тоді коли тіло самого вчителя давно його не слухається. Дуже переконливою своєю наївною свідомістю є героїня Катажини Совулі, яка судиться з чоловіком за кота і м’ясо та ніяк не пробачить колишньому коханню його коханок. Однак під час розмови зі священиком наполягає на тому, що мусить отримати розгрішення.

Цікаві парадокси чекають на читача і в прозі Губерта Климко-Добжанецького, Саломе Віланд, Марти Сирвід, Галини Ткачук і Лариси Денисенко. В окремому розділі – поезія на будь-який смак: Катерина Бабкіна, Юлія Стахівська, Ірина Шувалова, а також Том Шульц, Йоана Лєх, Ян Ваґнер, Конрад Войтила і Цезарій К. Кендер. І як бонус – фейлетон Марціна Вілька «Холодні закуски» з рецептом бестселера.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!