Борис Егоров. Российские утопии. Исторический путеводитель

Світлана Хутка ・ Квітень 2011
Санкт-Петербург: «Искусство – СПБ», 2007.

Праця петербурзького історика, літературознавця, культуролога професора Боріса Єґорова в історичній ретроспективі репрезентує варіятивність російських утопій та антиутопій (автор визначає утопію як «мрію про ідеальне життя у будь-яких масштабах і обсягах» і зараховує до утопій «не тільки друковані (письмові) тексти, але й усні оповіді та ідеї, не тільки художні твори, але й трактати, листи, нариси з наукової та публіцистичної сфери») за кілька століть.

Перший розділ присвячено найранішим утопіям (переважно народним леґендам) і першим спробам практичної їх реалізації (наприклад: леґенди про «праведні землі»; проєкти, що виникли в зв’язку з ідеями містичного утопізму різноманітних сектантських рухів), – це період до XVIII століття. У другій і третій частинах відповідно розглянуто проєкти, створені у XVIII і XIX століттях: літературні утопії (наприклад, у творах Сумарокова, Княжніна, Еміна, Дмітрієва-Мамонова); проєкти, інспіровані масонством; утопії чиновників за Алєксандра I, ідеї декабристського кола та пушкінських часів; одним із найцікавіших соціологічно є невеликий підрозділ, присвячений російському фур’єризму та радикальним утопіям). Четверта і п’ята частини – це час від другої половини XIX до початку XX століття: «від Добролюбова до Соловйова» (утопії містичні, революційно-демократичні, геополітичні, запропоновані класиками літератури та філософами, втілені у соціяльних експериментах) та «від символістів до марксистів» (ранні та старші символісти, науково-фантастичні ідеї, партійно-політичні тощо; у цій частині, зокрема, привертає увагу нарис про ідеї Ціолковського).

Оглянуті утопії мають досить різнорідні за масштабом об’єкти – від космічних, всесвітніх, від країни до міста, селища, певного соціяльного стану чи вибраного кола осіб.

Такий часовий і тематичний спектр сюжетів охоплено вперше. Виклад ясний і зрозумілий, читати його легко, дослідник чітко фокусується на предметі аналізу, однак при тому вимагає певної обізнаности читача із конкретними персоналіями, бо не робить розлогих біографічних екскурсів, і загальнішими соціоісторичними контекстами епох, у межах яких виникли розглянуті утопії. Можна було би закинути деяку конспективність змісту, але це компенсовано докладними бібліографічними посиланнями.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!