Мирослав Волощук . «Русь» в Угорському королівстві (XI – друга половина XIV ст.): суспільно-політична роль, майнові стосунки, міграції

Андрій Блануца ・ Березень 2016
Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2014.

Монографію присвячено ідентифікації носіїв назви «русь», тобто вихідців із теренів Русі, в пізньосередньовічному Угорському королівстві. Як зрозуміло з джерел (літописи, хроніки та актовий, здебільшого латино- й угорськомовний матеріял), автор зосередив увагу на представниках вищої та середньої знаті, відомих за документами династій Арпадів і Анжу як Ruthenus, Dictus Orrus та інших, що правили в Угорському королівстві. За висновками Волощука, чимало осіб, яких він персоніфікував, колись належали до галицької, чернігівської, київської і волинської родової та військовослужилої знаті, духівництва, що під тиском обставин змінили місце проживання.

Автор подає історіографію проблеми знаті Русі та сусідніх із нею середньовічних держав, демонструє специфіку джерельної бази (величезний масив угорської актової документації здебільшого було опубліковано в серіях документів; утім, уперше його комплексно опрацював Волощук), пояснює методологію і термінологію дослідження.

Другий розділ кидає світло на поняття «Русі» та «Галичини» в контексті середньовічного угорського документа. Проаналізовано функціональні обов’язки і становище руських переселенців в Угорщині у XII–XIV століттях. У трьох наступних розділах ідеться про генезу понять і термінів, якими позначали руських переселенців у королівстві. До першої категорії автор відносить поняття для позначення руських поселенців знатного походження — Genere Rutheni. Досліджено конкретні біограми знатних Rutheni, представників духівництва, військовослужилої знаті, курії та канцелярії, компактних руських сільських громад — communiae. До другої категорії переселенців історик зараховує осіб, «прозваних руськими» — Dictus Orrus. За його дослідженнями, наразі ідентифіковано до тридцяти таких представників середньої знаті. Окрему увагу приділено гіпотетичним особам з іменами руського/ галицького походження. За документами це personae nomine Ruth/Rus/ruz, кількість яких досягає двадцяти. До останньої групи переселенців Волощук зараховує осіб, котрих позначає як «малоймовірних», що означає, що їхнє походження маловивчене.

Окремий розділ стосується представників знаті, щодо походження яких точаться найбільші дискусії. Автор подає свої версії походження таких знатних осіб, як Судислав, Petrus filius Petene та Дмитрий Дєдько. Біограми руських переселенців супроводжує матеріял про їхню суспільно-політичну роль, майнові стосунки, конфесійну належність і родинні зв’язки. У книжці також уміщено таблицю «Форми ідентифікації переселенців. Український генотип».

 

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!